До 7 червня в галереї “Зелена канапа” триватиме незвична і дуже цікава фотовиставка Інни Шинкаренко “Жінка. Чоловік”. 

Під час проекту майстриня фотографувала успішних та відомих жінок Львова – спершу в чоловічому, а згодом у жіночому одязі. При цьому її моделі отримували завдання пригадати чоловічі та жіночі риси у собі та проявити їх мовою погляду, жестів, міміки.

“Життя змушує кожного з нас виконувати багато ролей, у кожній ролі в різній пропорції проявляються жіночі та чоловічі риси. В процесі зйомки я виявляла, що жіночих та чоловічих сутностей в кожній жінці багато, і спробувала показати бодай якусь їх частинку. Аж тут побачила, що домінує той образ, який допомагає жити і реалізовуватись у певний період життя, – каже авторка виставки.

– Мене дуже вразило, як змінюється погляд, постава і рухи жінки, коли вона надягає сукню і коли сорочку для чоловічого образу. Це дійство схоже на магію перевтілень. Ця магія допомагала відкрити трішки більше, ніж я сподівалась на початку зйомки”.

Інна Шинкаренко затіяла цей проект, аби розповісти про жінок, які її надихають і захоплюють. Щоправда, признається, що їй  довелось обмежитись просторовими та часовими рамками, аби проект не став безконечним. А ще в його рамках авторка намагалась уявити собі, яка вона – ідеальна жінка, в якій пропорції у ній міститься жіноче та чоловіче начало, яка формула його застосування. 

“Часом я бачила в кадрі двох різних людей, і різниця була така разюча, що мені ставало моторошно від цих змін. Дивно, що ці зміни спровокували такі прості речі – одяг, настрій, думки, ідея, – пояснює вона. – Тоді мені захотілось дізнатись і про себе – яка я? Що ж, штатив, автоспуск – і, виявляється, є дві мене. Або так: сьогодні дві ось таких мене потрапило у кадр”.

До експозиції ввійшло 20 парних фоторобіт. Біля кожної з них авторка розмістила роздруковані на папері думки, враження і роздуми про проект її моделей. Дехто з жінок – героїнь виставки – навіть ділився ними в соцмережах. Ось що, до прикладу, написала про участь в цьому проекті письменниця і перекладач Галя Шиян: “Який я чоловік, зрозуміло. Егоцентричний звабник, якому не потрібно вдаватися до зайвих реверансів, щоби спокусити. Жінки самі виймають у нього з рота цигарку. Затягуються, а тоді цілують.

Зі своєю жіночою ідентичністю мені розібратися значно складніше. Надто коли відділити від неї оту описану вище ідентичність чоловічу, яка є неодмінною складовою мого характеру, вбраного у ексцентричні, яскраві сукні. Часом я думаю, що потяг до експериментів з одягом – оце й усе жіноче, що в мені є.

Ну і ще думка про те, як же звабити того хриплого, мезоґінного самця, чия кров тече в моїх жилах. Усі ці повітряно-зефірні образи – спроба вишукати в собі те, чого шукати годі. Закласти грайливо ніжку на ніжку мені складніше, аніж розсунути коліна. Саме тому я отримала від жіночої та чоловічої частин фотосесії особливі, різні задоволення. Єдине, про що шкодую, то це про те, що не розмазала в кінці великим пальцем помаду – так, як диктував мені мій внутрішній чоловік. Хоч, можливо, такі обирають якраз ніжних фей”.