Згадайте свій останній візит у музей. Що ви відчували і про що думали, оглядаючи представлені на виставці експонати? Напевно хоч раз у житті для якогось із об’єктів, який має своє значення, таки вигадували власну історію. Бо про що можуть розповісти такі різні й непоєднувані експонати, об’єднані в одній тематичній експозиції та представлені не в природному, а штучно створеному середовищі музею? 

Ми – відвідувачі – попри достатні знання сприймаємо кожен з таких об’єктів дуже суб’єктивно, під впливом власного світогляду та емоцій, які кожна конкретна річ викликає у нас. В уяві з’являються нові образи, ми щось додумуємо, прикрашаємо чи спрощуємо і таким чином творимо власні міфи про артефакт. 

Саме це й спробували не лише розповісти, але й наочно показати творці фотовиставки “Re-візія 2: проекція міфів” – фотограф Ігор Садовий, головний зберігач фондів Львівського музею історії релігії Світлана Тимків та її колега Анастасія Моклович (Камалдінова). Ці роботи можна буде оглянути ще впродовж двох тижнів у малому виставковому залі Львівського музею історії релігії.

Епіграфом до виставки її творці обрали цитату з книги “Королівська дорога” французького письменника і мистецтвознавця Андре Мальро: “Музеї для мене – місце, де спочивають витвори минулого, що стали міфами. Вони живуть власним історичним життям, сподіваючись, що митці вдихнуть у них справжнє життя. І якщо я відчуваю їхній дотик, то лише завдяки тому, що митець уміє їх воскресити... По суті, одна цивілізація є замкнутою для іншої. Однак речі існують, і ми, мов сліпці, пов’язуємо з ними власні міфи”.

А також посилаються на американського музеолога Ніну Сімон, яка в своїй дослідницькій праці “Колективний музей” виокремлює таке поняття, як соціальний об’єкт. Це музейний артефакт, що приваблює увагу не тільки завдяки своєму історичному чи мистецькому значенню, а й можливістю надихнути глядача на спілкування, якщо точніше, викликати у нього емоційний відгук, навколо якого може відбутися розмова. Цей емоційний відгук може бути розділений з іншими людьми завдяки однаково пережитому досвіду, спільним зацікавленням, умінням, а потім їх проекції на об’єкт, що експонується. 

Саме ці думки та спостереження, а також унікальні музейні артефакти, значення яких ми часто не розуміємо, надихнули Ігоря Садового, Світлану Тимків і Анастасію Моклович на створення фотовиставки “Re-візія 2: проекція міфів”. Чим цікаві ці фотографії? Вони показують глядачеві наскільки інакше сприймаються старовинні експонати, якщо вони опиняються в звичному для нас середовищі. 

На роботах Ігоря Садового ритуальний трипільський посуд стоїть на столі в ресторані поміж сучасних горняток, древні ритуальні фігурки чудово поєднуються з іграшковими кониками, навіть із лялькою Барбі, лицар, зображений на надгробку, відпочиває, слухаючи “Реквієм” Моцарта зі смартфона через модні навушники, а середньовічні монахи і монахині зі скульптурного ансамблю захоплено вглядаються у макбук.

Автор цих фоторобіт – Ігор Садовий розповів, що сукупно над цим проектом працював упродовж шести місяців, деякі фото доробляв фактично напередодні відкриття виставки. Роботи не бракувало, адже попри фотографування чимало часу займало перенесення цінних експонатів з їх постійного місця у експозиції за межі музею – в простір міста. 

Та головний зберігач фондів Львівського музею історії релігії Світлана Тимків зауважує, що вся праця, зокрема й перевезення експонатів, варті того результату, який творці виставки отримали: “Люди зовсім інакше реагували на ці предмети поза музеєм. До прикладу, коли ми знімали трипільський посуд в ресторані, працівники закладу захотіли підійти ближче і, затамувавши подих, зацікавлено, захоплено розглядали ці експонати”.