У своїх снах Львів обов’язково літає над Європою. В досконалих контурах Відня відшукує знайомі паралелі та обриси облич. У напівсонні між сном та дійсністю говорить віршами Рільке. В передсон­ному запамороченні розмальовує галицькі пейзажі квітами з полотен Клімта. Підноситься до неба під вальси Штрауса та карколомно провалюється в прірву гріхів під невблаганні симфонії Малера.

Сни нашого міста – і наші сни. Колись це була наша держава – захована тепер за завісою століття, припорошена слабкою пам’яттю і маркована спільними цвинтарями та містом Лева, яке архітектурою минулого стримує варварський вітер дикого степу.

Але у сни можна повернутися через тунель кінематографа і зрозуміти, що “інші та колись”  можуть видаватися й раєм, а не лише пеклом. Сьогодні говоритимемо саме про це, адже дивитимемось о 18.30 у кав’ярні “Штука” (вул. Котлярська, 8) “Наречену вітру” режисера Брюса Бересфорда. 

Цей фільм – екранне намисто в стилі frey wille, інкрустоване хорошим смаком, красивими акторами, чесними діалогами та іншими кінотаємницями, яке кожен може приміряти на власну душу, щоби відчути себе жителем Відня початку минулого століття, щоби вдихнути вітер сецесії та душі митця.

Вишуканий, біографічний, костюмований фільм розповідає про життя однієї з найцікавіших жінок тогочасної Європи Альми Шиндлер-Малер, яка стала музою для цілого покоління представників австрійської сецесії. В її чоловіках чи коханцях перебували композитор Густав Малер, художники Густав Клімт та Оскар Кокошка, архітектор Вальтер Гропіус, поет і письменник Франц Верфель – всі перші постаті свого часу, лідери та засновники художніх напрямків. Усі вони – складні та цікаві особистості. Безумовно, що й сама їхня жінка Альма Шиндлер не могла бути пересічною людиною.

У підсумку вийшла розкішна картина про час та його геніїв, про мистецтво та його натхненників, про минуле, чий блиск можна лише шукати у відблисках майже вічних зірок.