Вчора у Львівській обласній філармонії відбувся концерт “Бельгія для тебе”. Вечір був дивовижний. Солювала молода бельгійська скрипалька Свеня ван Дріш, яка показала яскравий та індивідуальний стиль виконання.
Разом із нею музиканти Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії під батутою бельгійського диригента Германа Енгельса виконали багату й насичену програму. Цього разу львів’яни і гості міста насолоджувалися творами сучасного польського композитора Януша Білецького, представників французької школи ХІХ – початку ХХ століття Моріса Равеля, Сезара Франка, Ернеста Шоссона, а також бельгійського маестро ХІХ століття Августа де Бука.
Для диригента проекту Германа Енгельса цей концерт став першим у Львові. Маестро взагалі уперше завітав до нашого міста. Тож “Пошта” скористалась нагодою і запросила його до розмови. Говорили про творчість і мистецтво, особливості роботи з оркестром і, звичайно ж, Бельгію.
– З чого почалося ваше захоплення диригуванням, чому обрали саме цю професію і хто став вашим учителем?
– Музика, живопис і театр були частиною повсякденного життя моєї родини. Батько, а також мої тітки і дядьки, окрім своєї професії, завжди займалися мистецтвом, щоправда, як аматори. Ще з дитинства ми в родині вчились музикувати, під час сімейних зустрічей часто виступали перед гостями.
Я був ще зовсім молодим, коли зрозумів, що диригування, виступи з оркестром чи хором можуть стати моєю професією. Вже тоді мав перспективу виступати з оркестром. А величезна кількість партитур оркестрових творів мене просто зачаровувала. Що стосується вчителів, то мені дуже пощастило з багатьма. Важко сказати, який з них був найкращий. Від кожного диригента дізнавався багато нового.
– Що для вас головне в роботі диригента?
– Диригент перш за все повинен бути скромним і чесним у розкритті партитури, аналізувати твір, поважаючи текст композитора. Як диригент ви перебуваєте “на службі” в композитора і повинні інтерпретувати для громадськості його задум та почуття, з якими він писав той чи той твір.
Диригент повинен завжди починати з партитури композитора. Коли ти стоїш перед оркестром, то немов запрошуєш зіграти разом знову і знову. При цьому повинен вести оркестр, допомагати музикантам співпрацювати. А ще диригент має соціальну відповідальність – повинен захищати нашу європейську культуру, особливо класичну музику, допомагати молодим музикантам у їхньому іноді важкому шляху до сцени.
До стандартного репертуару оркестру ми зобов’язані вносити ще й нову, невідому музику, а публіку вчити співпрацювати з директором оркестру. Тобто разом із оркестром диригент робить усе для того, аби світ був кращим. Надіймося на це!
– Розкажіть трохи про те, чим ви займаєтесь. Які проекти вже утілили в життя?
– У роботі віддаю перевагу музиці епох романтизму, імпресіонізму, а також класичним творам, створеним у ХХ столітті. Це зазвичай композиції для хору, оркестру та хору з оркестром. Існує великий вибір уже відомих слухачеві творів, проте я завжди намагаюся включити у концертну програму особливі, цікаві та унікальні. Стараюся завжди приділяти увагу музичній спадщині своєї країни – Бельгії, особливо фламандській музиці.
– Кожна творча людина має в житті хоча б один особливий проект. У вас такий був?
– За час кар’єри я диригував більш ніж тридцятьма світовими прем’єрами. Коли читаєте новий твір, для вас це завжди несподіванка. А як може бути інакше, якщо ніколи не чули цієї музики раніше?
Можете навіть грати на фортепіано, коли вивчаєте партитуру нового твору, і скласти для себе уявлення про цю музику. Але справжнє відчуття того, як вона звучить, яка вона, виникає лише під час першої репетиції з оркестром. Світова прем’єра в більшості випадків і є таким особливим проектом.
– Які ще задуми хотіли б реалізувати найближчим часом?
– Даватиму концерти в Бельгії та за кордоном. Окрім цього, сподіваюся записати кілька особливих компакт-дисків. У нас є багато хороших композицій ХІХ і ХХ століття, які просто повинні бути записані. Однак дуже часто це питання бюджету, бо знайти гроші на запис диска – досить копітка робота.
– Ви захоплюєтесь класичною музикою. А у вас на батьківщині вона популярна?
– Раніше класична музика була більш популярна. Тепер у нас щораз більше уваги приділяють року і поп-музиці. На превеликий жаль, нині класичній музиці дуже важко. Їй складно виживати в часи, коли заробляння грошей, здається, є важливішим, аніж класична культура.
– Чи бували ви раніше в Україні? А якщо ні, то що спонукало вас відвідати її?
– Це мій перший візит до України. Я дуже радий співпрацювати з Львівською філармонією. Ви дотримуєтесь високих стандартів музичної культури, і це тішить. Узагалі Східна Європа відома своїми традиціями класичної музики, тож радий, що познайомився з цією культурою і традиціями.
Ми, бельгійці, дуже стурбовані подіями, які зараз відбуваються у вашій країні. Наш народ і всі, кого я знаю, сподіваються, що невдовзі в Україні нарешті настане мир та спокій.
– Ви підготували для Львова програму “Бельгія для тебе”. Чим керувались, коли укладали її, і чому для співпраці запросили саме Свеню ван Дріш?
– Бельгія на межі німецької та латинської (романської) культур, які мали вплив на наших композиторів. Август де Бук, твори якого я використав для цієї програми, є фламандським композитором, який разом із Лодевейком Мортельмансом і Пітером Бенуа належить до найкращих композиторів нашого романтизму.
Сезар Франк народився у Льєжі, в Бельгії, де жив майже п’ятнадцять років. Потім разом із батьками переїхав до Парижа. Думаю, для нас, як і для французів, він видатний композитор.
Чому Свеня ван Дріш? Бо це молодий талант моєї країни! Вона зіграла зі мною багато концертів, зокрема й концерти для скрипки Моцарта, В’єтана, де Бука та інших. Її гра просто чудова! А ставлення цієї виконавиці до музики дозволить їй стати хорошим музикантом.
– Щоденно ви буквально оточені музикою. А чим цікавитесь у вільний час?
– Знову ж таки музикою! Мистецтвом загалом, зокрема архітектурою та живописом. У Бельгії багата й стародавня культура, особливо в Брюсселі, Антверпені, Генті, Брюгге та Льєжі. Нині Монс є справжнім європейським культурним містом. У нашій маленькій країні маємо багато можливостей контактувати з мистецтвом. Та й Париж, Амстердам і Лондон недалеко. Взагалі мистецтво є частиною мого повсякденного життя, адже з раннього віку я з ним.
Розмовляла Ольга Максим’як