Разом із груднем до нашого міста прийшов Jazz Bez. Тож не дивно, що меломани провели вихідні у Львівській філармонії на концертах цього відомого фестивалю. 

Суботній вечір джазу розпочав гурт Michal Milczarek Trio. Гітара, бас, барабани – звучання цих інструментів створювало атмосферу зовсім не класичного джазу. Імпровізаційна музика додавала яскравості виступу цього гурту, а елементи сучасної музики зробили його не схожим на інші. 

Глядачі із задоволенням спостерігали за віртуозністю гри барабанщика Матеуша Моджеєвського. Його перкусія була настільки захопливою, що важко було всидіти у кріслах – люди підтанцьовували на місцях. Michal Milczarek Trio виступало у Львові не вперше, але на Jazz Bez його запросили тільки цього року. Після виступу бас-гітарист Бартек Учкевич признався, що львівська публіка – найкраща. 

Продовжили вечір джазу гурт Kasia Mirowska Quartet із Пйотром Бароном. Перед виступом у нашому місті квартет грав у Луцьку – їх там прийняли дуже гаряче. Якщо музику Michal Milczarek Trio можна вважати джазом в сучасній обробці, то творчість Kasia Mirowska Quartet радше класично-богемська. Звук роялю і голос вокалістки Касі Міровської додавали творам вишуканості. Тим, хто слухав ці імпровізації, здавалось, ніби вони перенес­лись у 40-ові роки минулого століття. 

А коли на сцену вийшов Барон, у залі почулися овації. Під кінець виступу Kasia Mirowska Quartet Пйотр взяв мікрофон і почав співати. Останню композицію він і Кася виконували дуетом так, що слухачі аплодували стоячи від першої до останньої ноти. 

Недільний вечір на львівському Jazz Bez був кардинально іншим – особливо щодо атмосфери як у залі, так і за лаштунками. Третій вечір джазу у Львівській філармонії розпочав Dominika Rusinowska Quarte – трійко мужніх чоловіків і одна тендітна польська пані Домініка Русновська. Молода скрипалька надзвичайно вміло володіла інструментом, її варіації звучали чітко, чисто і гладко, та й акустика філармонії доповнювала звук камерного інструмента. 

Але найбільше уваги було прикуто до піаніста Роберта Ярмужека. Він не тільки вправний віртуоз, а й талановитий аранжувальник. Гості вечора змогли оцінити його талант, слухаючи твори Джорджа Гершвіна, над обробкою яких працював музикант. До того ж його гра була щонайменше унікальною. Роберт встигав грати на клавішах і водночас на струнах роялю – це було схоже на казку.

На завершення вечора всі очікували легендарного Кібрика. І недарма. Кібрик, він же Марк Бернштейн, відомий на весь світ саксофоніст. На жаль, музикант не говорить і не розуміє української, але з теплом згадує свого дідуся, який був українцем.  У творчості колективу відчутні мотиви польської, української та єврейської музики. Але того вечора гурт здивував виконанням джазу з індійськими мотивами. 

Жінки в залі просто танули від почутого, а чоловіки хитали головами в такт музиці... Артистизму і харизми цьому виконавцеві не позичати – хто-хто, а він вміє спілкуватися з публікою. Та, окрім цього, Марк Бернштейн здивував слухачів ще й майстерною грою на двох саксофонах одночасно. 

Василь Бежук – один із небагатьох відвідувачів фестивалю, що потрапили на нього випадково, поділився враженнями від почутого і побаченого: “Зазвичай я джаз не слухаю, маю інші вподобання щодо музики, але вихідні з польським джазом були чудові. Тож грошей, витрачених на квиток, не шкода”. 

Тож, як бачимо, джазу у Львова не забереш. Можемо пишатися тим, що справжніх любителів цієї музики не бракує та й нових поціновувачів також. А творчі зв’язки з поляками ще більше підсилюють дух джазу у Львові.