Книгарня “Є” та видавництво “Клуб сімейного дозвілля” запрошують сьогодні о 18.00 на презентацію книжки Олексія Чупи “Казки мого бомбо­сховища”.

В цій збірці молодий український письменник розповідає дванадцять трагічних, зворушливих, сумних і дивовижних історій – по одній на кожну квартиру одного з під’їздів великого будинку. В цій “сталінці” звичайного робітничого містечка живуть звичайнісінькі люди: Вєрка, алкоголічка “зі стажем”, філологи зі світовими іменами Ярополк і Федора Задорожні з дітьми Кирилом та Мефодієм, колишній “беркутівець” Бембі та інші. 

Їхнє життя – це суми халеп, завалений пам’ятник, показове самогубство, несподівані знайомства, листи далеким коханим, зухвалі плани захоплення влади і все те, що зазвичай називають “інші страшні речі”. 

“Казки мого бомбосховища” – це “здоровий підхід до страшних речей”, як каже про цю книжку Софія Андрухович. Варто зауважити, що ще рік тому ніхто й не говорив про Олексія Чупу як про письменника. Щоправда, його знали як талановитого поета, якому однаково добре пишеться українською, російською, а останнім часом і польською мовами. 

Та за рік, разом із Майданом, все кардинально змінилося – як у країні, так і в його житті. Уже в 2014 році вийшли друком дві прозові книги Олексія Чупи – “10 слів про вітчизну” і “Бомжі Донбасу”, які оцінили не лише пересічні читачі, а й найвідоміші літературні діячі України: Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Юрій Іздрик. А ще обидві ці книги ввійшли у довгий список претендентів на літературну премію “Книга року ВВС – 2014”. 

Але, попри успіх у творчості, автору довелося виїхати з рідної Макіївки, залишивши там батьків, друзів, квартиру і роботу (працював машиністом на металургійному заводі). І не лише тому, що там небезпечно... Чому ж іще? Спитаєте у нього особисто під час презентації книги “Казки мого бомбосховища”.