Британський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 2005 року, помер на саме католицьке Різдво у віці 78 років. Його вважають найвизначнішим представником британської драматургії другої половини ХХ ст. , а також він відомий своїми скандальними політичними висловлюваннями. Пінтер належить до тих лауреатів найвідомішої літературної відзнаки світу, нагоро­дження яких дивує критиків і викликає чергову хвилю незадоволення рішенням Стокгольмської академії. У деяких із публікацій Пінтера навіть називали "сірою посередністю". У своїй записаній на відео промові, яку він передав на урочисту церемонію з нагоди вручення йому премії, Пінтер звернувся до Джорджа Буша: "Шановний президенте Буш, я розумію, що Вам дуже затишно пити чай з вашим другом військовим злочинцем Тоні Блером. Тож не шкодуйте собі і запийте канапку з огірком склянкою крові. Мої найкращі побажання. Пінтер". 2003 року драматург видав збірку поезій "Війна", в якій засудив іраксько-американський збройний конфлікт.

Нащадок єврейської сім'ї, члени якої походили з Польщі та Одеси і на початку ХХ ст. емігрували через Португалію до Англії, Пінтер народився у 1930 році в Лондоні. Саме його покоління зробило революцію в англійському театрі. Чільною постаттю цього покоління став, ясна річ, Семюель Беккет і лондонська прем'єра його "Чекаючи на Ґодо", яка відбулася у 1955 році. На два роки пізніше, у 1957-му, дебютував і сам Пінтер п'єсою "Кімната". Театр абсурду, театр екзистенційних драм - таким бачив справжнє мистецтво і Пінтер, автор 29 п'єс, 13 скетчів і 21 теле- і кіносценаріїв. Він був також режисером і навіть актором у понад 80 театральних та теле- і кінопостановках. Востаннє - 2001 року. Тож він належить до рідкісної категорії драматургів-практиків, які добре розуміються і на технології постановки вистави, а не лише на тексті драми. Серед його найкращих творів - "Сторож" (1960), "Колекція" (1962), "Коханець" (1963), "Повернення додому" (1965), "Зрадництво" (1978). Остання п'єса драматурга - "Спогад про минуле" була поставлена в лондонському Національному театрі. Навесні 2005 року 74-літ­ній письменник оголосив про те, що більше не має наміру писати п'єси, однак працюватиме в інших жанрах. Він був кавалером орденів Британської імперії та Почесного легіону, лауреатом багатьох нагород, зокрема, премій Кафки, Піранделло, Шекспіра, театральної премії імені Лоуренса Олів'є, французького призу "Мольєр", почесним доктором наук півтора десятків європейських університетів.

Останніми роками про його твори писали мало, але в літературі досить часто буває так, що недооцінені за життя автора твори згодом стають несподівано популярні. Цього бажаємо і творчості нашого майже земляка Гарольда Пінтера.