Про секс кожен щось знає. Про податки, навпаки, воліє не чути. Тому цей дивовижний фільм ні про одне, ні про друге. 

Він – про мрію, яку можна здійснити. Про вчинки, на які можна відважитись. Про ризик, який робить переможцем. Про дружбу, яка гарантує успіх. Про самотність, яка настає після свята. І звичайно, про sex, drug і rock-n-roll (куди ж без них!), але в розумних, потрібних для правильного настрою пропорціях. І про багато-багато інших речей, непомітних у сірих людях чи в поганих фільмах.

Нова феєрична робота культового режисера Крістофера Бое, яку львів’яни і гості міста зможуть подивитися сьогодні о 18.30 у кав’ярні “Штука”, підтверджує феномен незбагненної якості данського кінематографа. Як така маленька країна може регулярно продукувати такі якісні фільми: від Карла-Теодора Дрейєра, який “підірвав” ще німе кіно, до Ларса фон Трієра, який препарував сучасне? А ще ж є Ніколас Арсель з “Королівською справою” та Сюзанн Бір з “Помстою”! Що підтримує духовність і творчу думку на такому високому рівні? Ось питання, на які ще потрібно дати відповідь.

Для данських глядачів цей фільм називався “Спіс і Гліструп”. Назва ця зрозуміла для тамтешньої аудиторії та цілком загадкова і туманна для, приміром, української. Альтернативна назва дещо прояснює, але не все. Історію про двох видатних підприємців, які спричинились до революції в авіаперевезеннях (створили одну з перших у Європі low-cost авіакомпаній) та мало не розхитали податкову систему своєї країни, важко вигадати. Її легше прожити двом відчайдушним, дуже різним, а тому таким ефективним у тандемі людям.

Біографічний за структурою та бездоганний за акторським втіленням фільм Крістофера Бое перетворився на масштабне полотно про час, суспільство та людину. За привабливими, часто епатажними лаштунками життя його героїв прихована сила думки та відвага талановитих бізнесменів, здатність до витримки, вміння слухати інтуїцію, сміливість іти проти течії та бути справжніми лідерами, спроможність залишатися щедрими, берегти дружбу, гідно нести самот­ність, любити врешті-решт.

Парадоксально, але рідкісне досягнення фільму полягає у тому, що його, попри безумовну високу художню якість, можна сприймати і як хороший навчальний інструмент для людей бізнесу та політики, навіть громадського життя, адже один із героїв у прагненні досягти нереально анархічної мрії навіть створив народну партію Данії.

“Спіс і Гліструп” – стрічка із запахом дивовижно яскравої епохи кінця 60-их – початку 70-их років. Про покоління, яке легко звільнялося від моральних штампів та сексуальних забобонів. Знята у атмосфері рок-н-ролу, розкутості та авантюрності, вона про людей, які могли б стати (а для Данії таки стали) символами своєї епохи.

У переддень українських виборів фільм Крістофера Бое набуде додаткового значення, тому що препарує політичну систему як явище і спонукає добре подумати перед тим, як зробити свій вибір.

При всій неймовірності, ця дійсно правдива історія про людей, які зовсім недавно відійшли, зможе багато чого нас навчити – мистецтва робити малий і великий бізнес, платити (чи не платити!) податки, створювати політичні проекти і здобувати популярність, боротися за власну гідність, думати про звичайних людей, по-справжньому любити та по-справжньому жити.