Комерційна діяльність закінчилася для директора львівського Палацу мистецтв звільненням

- Алло, це Палац мистецтв? А виставка у вас відкрита?

- Так, у нас зараз працює кілька виставок...

- Мені б на ту, де чоботи...

Ситуація, що до болю нагадує старий анекдот про телефонний діалог із Міністерством культури, на жаль, уже тривалий час є реальністю для нашого міста. Львівський Палац мистецтв - один із небагатьох сучасних виставкових залів у центрі міста, після епохального довгобуду відкритий дванадцять років тому, все частіше перетворюється на пересувний універмаг.

А історія, що трапилася днями, схоже, заперечила саму назву мистецького закладу. Як уже писала "Пошта", 4 грудня в залах Палацу мистецтв на першому поверсі відкрили всеукраїн­ську виставку "Текстиль у Львові", на якій свої роботи репрезентували кращі майстри країни - вкотре підтвердивши славу нашого міста як столиці художнього ткацтва. Планували, що експозиція триватиме три тижні, а то й цілий місяць, адже викликала неабияке зацікавлення відвідувачів. Та вже за кілька днів, як розповіла "Пошті" Ольга Парута-Вітрук, голова секції художнього текстилю Львів­ського відділення Національної спілки художників України, директор Палацу мистецтв Роман Наконечний попросив пробачення і дозволу на тиждень закрити експозицію щитами - у зв'язку із проведенням комер­ційної виставки-продажу до дня Святого Миколая.

Зрозуміло, чимало митців із такою пропозицією не погодилося - попри те, що, як ствер­джує пані Парута, директор запевняв: із експонатами нічого не трапиться. Однак чимало представлених творів мистецтва, у тому числі й посередині залу, опинилиося під загрозою знищення відвідувачами ін­шої, немистецької виставки.

Відтак чи не вперше в історії палацу 29 учасників масштабної збірної експозиції просто забрали свої роботи задовго до її офіційного закриття. "Директор просив нас не робити цього і переконував, що наступного разу до такого прецеденту справа не дійде. Однак щонайменше п'ятеро учасників навідріз відмовилися залишити свої роботи, тож продовжувати виставку не було сенсу", - говорить Ольга Парута-Вітрук. Коли ж "Пошта" звернулася за коментарем щодо цієї безпрецедентної ситуації до начальника обласного управління культури Галини Дорощук, то довідалася:  наказ про звільнення директора Палацу мистецтв тут підписали ще минулої п'ятниці.

Відвідавши закриття традиційного для мистецького Львова "Осіннього салону", пані Дорощук була, м'яко кажучи, здивована бурхливою торгівлею предметами аж ніяк не художньої вартості, що розгорнулася на нижніх поверхах палацу. Пояснювальну записку, за її словами, директор Палацу мистецтв Роман Наконечний писати відмовився. На жаль, отримати коментар від самого пана Наконечного "Пошті" так і не вдалося - у приймальні Палацу мистецтв порадили зателефонувати до директора наступного дня. Мабуть, про підписаний на Винниченка наказ там ще не знають.

До речі, із обласного бюджету львівський Палац мистецтв отримував чималі дотації. Наприклад, лише цього року на 300 тис. грн вдалося провести заміну вікон із метою енерго­збереження. Та частину коштів, зрозуміло, інституції доводилося заробляти самотужки. І не було б нічого злого в комер­ційних виставках, коли б вони, по-перше, так разюче не суперечили основному профілю закладу, а по-друге, не була б такою "непрозорою" їх орендна цінова політика.

Нестача коштів стала хро­нічною хворобою найбільшого львівського виставкового мистецького центру чи не з моменту його появи. З іншого боку, заакцентувавши давню проблему: Львову  - місту з історичними торговими традиціями, місту, яке, за прогнозами експертів, мало всі шанси стати одним із потужних виставкових центрів України - все ще бракує площ для промислових та комерційних виставок.

Фактично, до минулого року у Львові було лише два виставкові центри - Палац мистецтв у центрі міста та Палац спорту "Україна". Обидва, на перший погляд, мало пристосовані до промислово-виставкової діяльності, адже будувалися із зовсім іншим цільовим призначенням. У цілому виставкові площі не перевищували п'яти тисяч квадратних метрів (з них три посідає Палац мистецтв). Тому брак місця для проведення масштабних заходів відчували й організатори, і львів'яни, й гості міста.  Наприклад, уже не перший рік і організатори, й учасники говорять про те, що Форум видавців - найбільша книжкова подія України - просто "виріс" із Палацу мистецтв. Щоб підтвердити це, не треба бути експертом - достатньо як простому відвідувачеві один раз пережити неймовірну насиченість  критичних "книжкових" днів у Львові. Минулого року у Львові відкрили новий виставковий центр "Lemberg", павільйонна виставкова площа якого становить майже сім тисяч квадратних метрів. Отож загальна потужність Львова зросла до трохи більше 11 тисяч квадратних метрів. Однак, як стверджують організатори великих виставок у Львові, це ще не межа потреб міста.

За словами фахівців, виставковий бізнес дуже складний. Він потребує особливої маркетингової майстерності та пильності. Це стосується як власників виставкових площ, так і фірм, що організовують самі заходи. Адже треба правильно працювати не лише з учасниками, а й добре розрекламувати захід перед потен­ційною аудиторією.

Виставковий бізнес є доволі затратним та довгоокупним, тому приваблює не так багато інвесторів. Наприклад, щоб побудувати великий центр, в середньому потрібно 7-10 млн доларів. Якщо великі магазини окуповуються за два роки, виставкові центри - за сім-десять. Тому часто виставкові зали є лише супутніми об'єктами поряд з більш прибутковими, які швидше заробляють на себе, наприклад, магазинами, офісними центрами тощо. Можливо, коли б "Lemberg" був розташований трохи ближче до центру міста, це одразу зняло б питання конкурентоспроможності Палацу мистецтв. Наразі ж маємо в залах, де вже незабаром планували розташувати Музей сучасного мистецтва, предмети домашнього вжитку, що аж ніяк не претендують на звання об'єктів оп-арту, й вироби безіменних білоруських кутюр'є, замість художнього текстилю.

Як запевнила "Пошту" начальник управління культури й туризму ЛОДА Галина Дорощук, жодних промислових виставок у Палаці мистецтв у подальшому не проводитимуть. Можливо, Львів нарешті отримає направду культурний центр?