Автопортрет Івана Труша

Серед 140 різножанрових творів живопису та графіки художника Івана Труша (які віднині з нагоди 140-річчя цього митця можна буде оглянути у виставкових залах Національного музею у Львові) увагу привертають три портрети однієї особи. Мова про дружину митця Аріадну Труш - доньку відомого українського публіциста, історика, фольклориста, філософа та громадського діяча Михайла Драгоманова, з якою старший за неї на вісім років художник прожив у щасливому шлюбі 37 років і портрети якої - а їх тільки в Національному музеї є п'ять різного часу - є найвдалішим проникненням живописця у сутність та душу моделі.

Так чомусь складається, що завжди, відзначаючи ювілей митця, дуже багато говоримо про самого ювіляра (що закономірно) і майже ні слова про людину, яка ділила чи ділить з ним будні. Хоча часто-густо можливість стати тим, ким є, залежить не тільки від таланту та працьовитості творця, а й від того, хто поруч. Відтак до розмови про взаємини Івана Труша з дружиною Аріадною ми запросили куратора виставки, авторку великого альбому, що невдовзі побачить світ і присвячений творам цього художника у збірці Національного музею у Львові, Оксану Білу.

... Іван Труш уперше побачив Аріадну Драгоманову на світлині у свого доброго приятеля Михайла Павлика перед від'їздом до Києва у 1900 році, куди за рішенням Наукового товариства імені Тараса Шевченка мав вирушити малювати портрети видатних українських діячів історії та культури. Дівчина, знята поруч зі своєю двоюрідною сестрою та найближчою приятелькою Лесею Українкою, так йому заімпонувала, що Труш відмалював її голівку олівцем для себе на клаптику паперу. Згодом це зображення він покладе в основу своєї візитівки, що супроводжуватиме художника усе життя - з одного боку лик Аріадни, а з іншого напис "Іван Труш" - без жодних зазначень, хто, де і звідки.

Однак познайомилися вони не відразу - саме Леся Українка, яку Труш не лише малював, а з якою ще й тісно заприятелював, стала тією людиною, яка ввела його до родини Драгоманових. Взаємини з Лесею у пізніші десятиліття спричинять чимало інтерпретацій, серед яких і ту, що насправді Труш був закоханий у панну Косач, а не в Аріадну Драгоманову, однак через незалежні обставини одружився з її двоюрідною сестрою.

Саме з цієї фотографії народилося зацікавлення Івана Труша Аріадною Драгомановою (на фото Леся Українка та Аріадна Драгоманова)

Утім Оксана Біла має на це власний погляд: "Щось стверджувати можна тільки на підставі документів. Коли я почала досліджувати творчість Івана Труша, то теж запитувала себе, а чи не був художник закоханим у Лесю Українку. Однак, простудіювавши його листування з Аріадною (а воно дуже об'ємне), сумнівів уже не мала: від початку століття і до дня смерті художника, для нього не існувало іншої жінки, крім тієї, з якою одружився".

Отримавши запрошення від сім'ї Драгоманових провести літо у них на дачі в селі Сирець під Києвом, Іван Труш захопився Аріадною не лише візуально, а як талановитою особистістю, інтелектуалкою, ерудиткою з чуйним і добрим серцем. Почуття міцніло, і вже коли  Труш повертався до Львова, вони з Аріадною знали - один без одного вже не зможуть. Назустріч полетіли листи, сповнені великої теплоти, турботи один про одного і що найголовніше - любові. "Щасливий, що свобідний, - читаємо в  одному, - і навіть легкомисно киненим словом з жодною не зв'язаний, зустрів я Тебе. Щасливіший ще буду, коли візьму Тебе за руку і підемо дальше разом..." Бажання бути разом, разом відчувати у цій сім'ї не зникне навіть через багато років після одруження. Мандрівник за натурою, Іван Труш де б не був, писав дружині настільки теплі докладні листи про те, кого зустрів, що робив, малював, над чим думав, що сьогодні без них було б важко не тільки атрибутувати чимало творів, а й осягати, що за людина був цей художник.

Цікаво, що, повернувшись після Києва до Львова, Іван Труш  був настільки перейнятий Аріадною, що взявся за написання її портрета. Згодом митрополит Андрей Шептицький, побувавши в робітні художника, назвав цей портрет одним із найкращих пензля живописця у цьому жанрі.  І саме цей твір отримав найтепліші слова критики на його персональній виставці у Львові.

"Іван Труш та Аріадна Драгоманова одружилися не відразу, а тільки в січні 1904 року, - розповідає Оксана Біла. - Але Труш даремно не гаяв часу. Готуючись мати сім'ю, він почав докладати максимум зусиль, аби мати куди привезти майбутню дружину. Властиво, турботі про побут та внутрішній комфорт своїх близьких Іван Труш не зраджував ніколи. Попри те, що фінансова ситуація у родині не завжди була безпроблемною, художник робив усе, щоб дружина не мусила працювати. Незважаючи на те, що Аріадна усе ж давала поодинокі приватні уроки гри на фортепіано та французької мови, це було радше її бажанням, аніж вимогою обставин. Щоб дружина і їхні четверо дітей  почувалися комфортно, Іван Труш найняв також трьох осіб, які допомагали по господарству".

Аріадна Драгоманова та Іван Труш у рік свого одруження

Правда, навряд чи можна вважати, що доля Аріадни Драгоманової, вихованої на класичній російській літературі, у цілковито іншому ментальному середовищі (родина Драгоманових, зокрема, кілька років прожила у Європі), у Львові складалась цілковито безхмарно (особливо з огляду, що місто на початку ХХ століття не особливо привітно ставилось до чужинців зі Сходу). Недаремно Іван Труш, який водночас був ще й дуже активним громадським та культурним діячем, бажаючи полегшити адаптацію молодої дружини у львівському середовищі, робить її однією із співзасновників Товариства прихильників української літератури, науки і штуки. Однак попри те, що Аріадна ніколи не скаржилася, близьких подруг у нашому місті вона не набула. Свого часу тяжко переживши розрив дружніх взаємин із Лесею Українкою (а науковці вважають, що однією із причин стала відмова Лесі Українки взятися за упорядкування архіву Михайла Драгоманова - письменниця хотіла сама творити, а не займатися рутинною працею), вона так і не зуміла більше ні з ким близько заприятелювати. Однак спробувала знайти себе в іншому: не чужа мистецтву і по-жіночому мудра, Аріадна Труш попри велику кількість знань, що їх мала (а мала чимало, зокрема, поза іншим, отримала диплом Сорбонни, студіюючи там літературу, історію, математику та філософію), розвинула в собі найскладніший талант - талант дружини. 

"Ким була для Івана Труша Аріадна? - акцентує Оксана Біла. - Безперечно, не лише дружиною, матір'ю їхніх дітей, музою, а й великим другом, людиною, яка, розуміючи ту велику суспільну та мистецьку роль, яка покладена на її чоловіка  в інтелектуальному середовищі Галичини, зробила усе, щоб "жрець Сонця" (як називали художника) зміг зреалізувати себе повністю. Якби не одружився із цією жінкою, Іван Труш став би іншим".

P.S. Виставка живопису та графіки Івана Труша від­кри­ється у Національному музеї у Львові сьогодні, 13 грудня, о 15-й годині. Вона складається з творів художника, починаючи від перших його студій у другій половині 1890-х років і закінчуючи останнім полотном "Кримський берег", створеним у 1941 році. Виставка, презентуючи усі жанри, в яких працював Іван Труш, та всі серії і цикли, які він створив, побудована у спосіб, аби показати розвиток творчого  мислення митця, творчі методи, які він використовував, та те місце, яке посів в інтелектуальному та мистецькому житті початку минулого століття. Так широко роботи Івана Труша за адресою: проспект Свободи, 20, -  презентуються вперше.