Історія рідко пишеться чорнилом – більше кров’ю. І зламати цю зловісну цивілізаційну звичку вже не одне століття намагаються Церква, культура, наука, гуманізм, окремі філософи та колективний розум. 

На жаль, їхні зусилля в цій справі не надто успішні, як би того хотіло суспільство, в якому сім’я, кохання і добробут, а не геополітика, історичні міфи та колонії, вже давно стали головними цінно­стями.

Гіршою, ніж просто війна, є братовбивча, громадянська війна. Україна нечасто перемагала у війнах головним чином тому, що мала багато громадянських воєн, з яких складно вийти однозначним переможцем.

Те, що маємо зараз, якщо бути відвертим, все ж не громадянська війна, а війна з росіянами та їхніми схибленими на тоталітаризмі вождями. Їй притаманні лиш деякі ознаки громадянського протистояння. Проте і вона після перемоги Добра буде вписана кров’ю у світову історію як новітній гібрид громадянської та антиімперської війни.

Справжньою громадянською війною – такою, що ще пам’ятається і залишила географічний шрам на тілі планети, була війна у Кореї між північними комуністами та південними демократами. Результатом її стали дві новостворені держави з колись єдиного народу, а кордоном між ними – отой географічний шрам, який пролягає 38 паралеллю.

Сьогодні, 12 серпня, о 18.30 в кіноклубі у кав’ярні “Штука” (вул. Котлярська, 8) демонструватимуть фільм, одним із варіантів перекладу назви якого є “38 паралель”, а другим, більш символічним – “Військове братерство”. Цю кінострічку в естетичному та змістовому розумінні можна назвати кінематографічним апофеозом війни, а в історичному вимірі – однією з кращих кіноробіт воєнної тематики в історії кіно!

Не зважайте на те, що фільм знятий у Південній Кореї. Кінематограф цієї країни вже давно успішно конкурує з європейським, переважає китайський і японський та значно випереджає український. Декількох корейських режисерів вважають культовими, вони бажані гості на провідних кінофестивалях світу. Корейський кінематограф уже понад десятиріччя є одним із рушіїв прогресу в світовому кіно.

Історія двох братів, які за велінням долі опинилися по різні сторони громадянської війни, зворушує правдивістю і драматизмом. Виняткова достовірність зображення, вмотивована переконливість вчинків та емоцій героїв, бездоганне історично-воєнне тло забезпечують жорсткий, але чесний катарсис вдумливому українському глядачеві. Порівняно з американськими чи російськими мілітарними фільмами, стрічка вражає переконливістю багатьох епізодів, є розгорнутою метафорою – війна як гігантська м’ясорубка. Показує незворотні зміни у свідомості її учасників, межу між людським і тваринним в одній людині, провадить лабіринтом везінь і нещасть, який виплітає невблаганна доля.

Наші рани ще кровоточать, наше серце ще болить… А в Південній Кореї – одній із країн-лідерів світового економічного прогресу – ця війна вже стала історією. Що в Північній Кореї – здогадуєтеся самі…

Ми однозначно на боці правди. Як і ті корейці, фільми яких сьогодні дивимося. Залишається набратися терпцю, сили і здобути перемогу. Щоби пізнавати кохання, створювати сім’ї, досягати добробуту. Щоби, зрештою, знімати такі ж фільми…