Уже традиційно холодні зимові зали Палацу мистецтв зігрівають роботи текстильних виставок - раз на два роки, змінюючи одна одну, тут відбуваються то експериментальний "Текстильний шал", то більш традиційний "Текстиль у Львові'.

Щоправда, останнім часом рамки між цими двома "антагоністами" все більше стираються: експерименти та традиції здебільшого творяться тими ж митцями і радше, здатні розповісти про розвиток львівського текстилю загалом. Особливо, якщо врахувати, що виставки відбуваються щороку вже протягом дуже тривалого часу, без скидок на будь-які кризи, а експозиції стають одноріднішими за своїм рівнем. 

Нові роботи та відомі імена - ось, мабуть, теглайн і "Текстильного шалу", і "Текстилю у Львові".    

"Родзинки" Ольги Парути-Вітрук чи "Думка" Володимири Ганкевич - вдалі варіації на вічні теми класичного гобелену, як родзинками, приправлені грою фактур. Фактурами, кольором та матеріалами грає і Наталія Кука у "Переспівах 2". Олена Тіменик, переможниця минулорічного "Текстильного шалу", знову експериментує з матеріалами: просторова композиція "Ловці душ" є легкою, майже летючою конструкцією. Марічка Тіменик у "Без назви" пришпилює та фіксує осіннє листя, як колекцію метеликів. Просторова композиція, витончена та легка - "...525..." Терези Барабаш - хоч і не відкриває нових обріїв, проте безумовно прикрашає експозицію. Відчуття сонця, яскраві спогади, вишукана авторська техніка, все це про роботу Наталки Шимін "Сонце Ефес Катерина".

Усі разом роботи, презентовані на виставці, крім того, що творять певний мистецький простір, ще й мужньо протистоять "барахолці", яка розгорнулася у кулуарах палацу. Але це вже тема іншої історії, і докладніше про це - у суботу.