Макіяж у підводному човні

- А зараз ми зіграємо музику, більш прийнятну для людського вуха, - оголосив одну з композицій, які звучали під час суботнього концерту фестивалю "Jazz Bez", вокаліст та кларнетист краківської групи "Laboratorium. Second life" Марек Стришовскі. - Вона називається "Макіяж" і присвячується однойменному фільму. Можна сказати, що доволі відомому. Принаймні нагородженому на одному з кінофестивалів. Хоча сьогодні, здається, усі фестивальні фільми десь нагороджують.

- А зараз ми зіграємо музику, більш прийнятну для людського вуха, - оголосив одну з композицій, які звучали під час суботнього концерту фестивалю "Jazz Bez", вокаліст та кларнетист краківської групи "Laboratorium. Second life" Марек Стришовскі. - Вона називається "Макіяж" і присвячується однойменному фільму. Можна сказати, що доволі відомому. Принаймні нагородженому на одному з кінофестивалів. Хоча сьогодні, здається, усі фестивальні фільми десь нагороджують.

Суботній концерт у театрі ім. М.Заньковецької відзначався особливою зірковістю. Радянським сленгом це називалося б "зірковістю за вислугу років". Адже як петербурзький квартет "Четверо", заанонсований у програмі як "Goloshchokin Jazz Project" за прізвищем свого лідера Давида Голощокіна - культового пітерського музиканта, так і краківська група "Laboratorium" культові уже понад 30 років. Про них знали, писали, говорили, ними захоплювалися ще у 70-х. Перший диск "Laboratorium" ("Ми відродилися, ніби комп'ютерна гра, - жартує Марек Стришовскі. - Тому і називаємося тепер "Laboratorium. Second life".) був записаний ще у 1973-му, а офіційний дебют групи відбувся на два роки раніше. "Ми дебютували на фестивалі, який самі собі організували у Новій Гуті, - "Гітаріада-71", - згадує на веб-сторінці групи клавішник Януш Гживач. -Я організував конкурс, ясна річ, для того, аби ви­грати його. Тож не дивно, що підібране мною журі безпомилково виділило саме нашу групу".

Краківська джаз-рокова "Laboratorium" стала чи не єдиною польською групою, яка ще у радянські часи працювала зі швейцарською промоутерською агенцією і об'їздила з гастролями увесь світ. Виїздили вони навіть у період військового стану у Польщі, коли кордони були наглухо закриті.

- "Laboratorium" завжди славилася тим, що ми цілком безглуздо намагалися поєднати дуже різні за стилем композиції та уривки в одну цілість, - розповідав зі сцени львівського театру Марек Стришовскі.

І справді, композиції групи дуже несподівані, у них відчувається не лише майстерність і колосальна музична ерудиція, а й добре почуття гумору. Наприклад, композиція "Пірналь­ник" присвячена досвідові 60-денного примусового перебування у підводному човні під час військової служби. Або ж композиція, половина якої написана на знак протесту проти витіснення джазової музики панком із німецьких клубів, а інша є сумним спогадом про не надто вдале перебування групи у Монголії і знайомство з тамтешніми правоохоронними органами.

Протягом десятиліть існування склад групи час від часу змінювався. Але незмінною залишилася концепція товариськості, на основі якої музиканти свого часу зібралися. Вокаліст та кларнетист Марек Стришовскі разом із клавішником Янушем Гживачем мешкали на одній вулиці, разом ходили до школи і ще в юності почали створювати різні музичні групи. Так досі і грають разом. Ударник Мєчислав Гурка теж належить до ветеранів групи. А басист Павел Монцівода - музикант середнього покоління, як жартома називають його колеги, адже він прийшов у групу на місце свого батька, який грав у колишній "Laboratorium". Зараз Павел також грає разом із легендарною групою "Scor­pions".

На три роки старший за лідера краківської групи Януша Гживача петербуржець Давид Голощокін - легенда радянського джазу. Він не виступав у Львові більше 20-ти років і кілька разів під час концерту висловлював зі сцени своє зворушення тим, що знову приїхав до міста, з яким пов'язані приємні спогади. Значно молодші його колеги: ударник Віктор Єпанєшніков, клавішник Алєксєй Подимкін та контрабасист Сєргєй Васільєв - також віртуози, адже за словами самого Голощокіна, справжній джаз можна грати лише разом, одного майстерного музиканта на групу мало. Давид Голощокін народився у Москві, але музичною батьківщиною вважає Петербург, у теперішньому складі його групи - двоє москвичів і двоє пітерців. На відміну від своїх краківських колег, "Четверо" грають не власні композиції, а найбільш відомі джазові стандарти, які виконують із академічною віртуозністю. Серед них і композиції Дюка Еллінгтона, з яким Голощокіну колись довелося грати на одній сцені. Давид Голощокін очолює Філармонію джазової музики у Петербурзі.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4586 / 1.57MB / SQL:{query_count}