У яскраве феєричне дійство за участі оригінального молодіжного фольк-гурту "Відимо" із Сянока перетворилося у Музеї етнографії  та худож­нього промислу відкриття виставки живопису Роксоляни Прийми-Таміоли та Здіслава Пенкальського. Сповнений сильної позитивної енергетики народний спів "Відимо", накладений на чужорідні барабанні ритми, суттєво активізував як гостей, так і господарів дійства.

Хоча і без цього виставка є такою, що змушує говорити про себе. Об'єднані відданістю сакральній тематиці, обоє уродженців Львова (Роксоляна Прийма-Таміола живе у Львові, а Здіслав Пенкальський переїхав до Польщі) пропонують увазі глядача власне розуміння найвищої сили, яке часто-густо є наслідком роздумів про добро і зло, святість і гріх, гнів і ласку та інші важливі у житті речі, як, зрештою, і бачення цієї сили скрізь, до чого торкається чи не спроможна досягнути людська рука.

І коли творчість члена спілок художників України та Польщі Роксоляни Прийми-Таміоли землякам уже добре знайома (художниця лише в Музеї етнографії персонально виставлялася тричі), то Здіслава Пенкальського - несподівана і така, яку хочеться пізнати. Як і його співавторка, тяжіючи до символіки та містики, Здіслав Пенкальський уміє розгледіти сакрум там, де більшість бачить лише максимально зужиті речі сільського побуту (а художник мешкає у селі), що давно потребують ремонту або й заміни. Розбиті корита, вищерблені підкови, прогнилі дошки з підлоги старих стаєнь - у руках митця усе це стає тлом, на якому проступають лики святих, готових взяти під свою опіку всіх, хто того потребуватиме. Так з'являється Мадонна з дитятком  в коронах з підков, Богородиця перед Благовіщенням (розпізнана на дошці з підлоги плебані), Мадонна на опаленому дереві зі згорілої церкви у Команчі, святі явища на днищах старих ночов, триптих з хворих букових та тополиних гілок та інші незвичайні твори.

"Здіслав дуже імпонує мені своїм підходом до всього, за що береться, - ділиться з "Поштою" думками про свого співавтора Роксоляна Прийма-Таміола. - Він відроджує традиції, але дуже цікаво: використовуючи предмети реальної матеріальної культури, формує власну естетику, невід'ємну від роздумів над вічною темою таємниць буття. І те, як він це творить, - робить його унікальним і таким, якого хочеться пізнавати".

Не пошкодував гарних слів на адресу Роксоляни Прийми-Таміоли і Здіслав Пенкальський: "Дуже цільна, внутрішньо динамічна Роксоляна має чимало спільного зі стихією, з якою себе асоціює, - з вогнем, який очищає. А для мене і для її друзів - це передовсім ангел, чий контур можна якщо не побачити, то відчути у кожній її роботі". Романтик за натурою, що має тверде переконання - коли романтиків не буде, світу може не стати, принаймні його казка зникне, Роксоляна Прийма-Таміола малювала і продовжує малювати  власну казку, у такий спосіб намагаючись зазирнути у свою сутність і побачити, якою є насправді. Її сакральне - глибинне, багатовимірне і чисте.

"Для Львова ця виставка дуже несподівана, - сказав на відкритті мистецтвознавець Роман Яців. - Багата у розмаїтті внутрішніх елементів, вона  має усі підстави стати резонансною і такою, що спроможна дати опору на противагу тому, що маємо у сучасному суспільно-політичному безладі. А ще знаменує: цикл різдвяно-новорічних свят уже близько".