Лефортовський суд Москви продовжив до 11 жовтня тримання під вартою українського режисера Олега Сенцова, якого арештували в Криму і звинуватили в підготовці терактів.
Тим самим суд задовольнив клопотання слідства, яке стверджує, що Сенцов і ще кілька осіб є членами “Правого сектору” і готували серію вибухів на території півострова. Адвокат Сенцова Дмитро Дінзе просив змінити його підзахисному запобіжний захід і відпустити його під підписку про невиїзд або взяти під домашній арешт, але суд відмовив у задоволенні цих прохань.
Сам режисер усі звинувачення на свою адресу відкидає, його соратники і знайомі називають їх абсурдними. На підтримку Сенцова виступали багато представників кіноіндустрії, у тому числі й Микита Міхалков. Сім’я режисера пов’язує його переслідування з політикою.
МЗС України 3 червня вручив російському посольству в Києві ноту, у якій вимагає організувати зустріч із Олегом Сенцовим. Відповіді на цей документ не було. Окрім цього, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська уже вдруге звернулась до Уповноваженого з прав людини в Російській Федерації Елли Памфілової стосовно затримання українського режисера Олега Сенцова і застосування до нього тортур (перше звернення було ще до судового засідання у Лефортовському суді 4 липня).
Валерія Лутковська направила російському омбудсмену матеріали, розміщені у відкритому доступі, зокрема зміст виступу Олега Сенцова в Лефортовському районному суді Москви.
Уповноважений з прав людини наголосила, що Олег Сенцов відкрито під час судового засідання заявив про неналежне ставлення з боку працівників правоохоронних органів Російської Федерації і застосування до нього тортур з метою отримання зізнань. Український омбудсмен звернула увагу своєї колеги на те, що ця заява зроблена під час судового засідання, запротокольована, тож озвучені відомості мають бути належним чином розслідувані.
Промова Олега Сенцова, яку він виголосив у залі суду
“Заявляю, що ніколи не був учасником “Правого сектору”, не організовував жодних терористичних груп і терористичних актів на території Криму. Вважаю день 9 травня святим для будь-якого слов’янина, монументи, пов’язані з цим днем, є недоторканними, тому обвинувачення в спробі підривання цих пам’яток вважаю не тільки необґрунтованими, але й образливими.
Я не визнаю себе винним в організації зазначених злочинів, вважаю справу сфальсифікованою і політичною. Вона ґрунтується на свідченнях двох підозрюваних, які з них витягнули під тортурами, а зараз ці люди не можуть відмовитися від звинувачень, бо за їх свідчення їм обіцяні маленькі терміни. До мене спочатку теж застосовували тортури.
Я був затриманий не 11, а 10 травня і перед офіційними допитами в будівлі СБУ Сімферополя до мене застосовували тортури, побиття, приниження з метою отримання зізнань і свідчень проти керівництва Майдану і України – нібито вони були замовниками цих злочинів. Коли ж я відмовився, то мене попередили, що звинуватять в організації цих злочинів у суді та ще й кваліфікують більш “тяжкі” статті.
Також заявляю, що не планую мити вікно у своїй камері в “Лефортово”, курити на шостому поверсі Слідчого комітету і здійснювати будь-які інші дії суїцидального характеру (бо погрози з цього приводу мені надходили).
Протестую проти спроб позбавити мене громадянства – як був, так і залишаюся громадянином України. Я не визнаю анексії Криму та його військового захоплення Російською Федерацією. Будь-які договори, які укладає нелегітимний уряд Криму з РФ, вважаю недійсними. Я не кріпак, мене не можна передати разом із землею. Ніяких заяв не писав з приводу прийняття російського громадянства і відмови від українського.
Не маю жодних ілюзій з приводу російської системи правосуддя, тому до вироку 20+ готовий. Я не винен у злочинах, в яких мене звинувачують, тому мене потрібно звільнити з-під варти і відправити на мою батьківщину”.