Серед численних мистецьких фестивалів, які відбуваються на західних теренах України, один рішуче вирізняється своєю незвичністю. Це фестиваль ім. Анатоля Кос-Анатольського в Коломиї до його дня народження - 1 грудня, який, по-перше, був заснований ще за радянських часів - в 1986 році, а по-друге, не перервався, незважаючи на всі скрутні обставини та історико-політичні потрясіння. По-третє, відбувався він з ініціативи всього трьох осіб: професорів Львівської консерваторії ім. М.Лисенка Юрія Ясиновського і Олександра Козаренка та тодішнього завідувача районного відділу культури Сергія Козлова. Ця ініціативна група діє в організації фестивалю впродовж 22 років до сьогодні, поповнившись лише Уляною  Мандрусяк, яка стала новим завідувачем райвідділу культури. І по-четверте та останнє: ще й досі в маленькій Коломиї упродовж чотирьох днів на всі (!) концерти збирається повна зала, бо, за словами місцевої пані, "маємо голод на такі акції".

ХХІІ фестиваль ім. А.Кос-Анатольського в Коломиї мав особливу мету: адже в 2009 р. святкуватимемо 100-річчя від дня народження видатного композитора, тож це була своєрідна репетиція ювілею. Цьогорічна акція привабила кількома знахідками, суть яких найкраще передало гасло міжнародної конференції "Вюрцбург - Львів - Коломия": "Україна в Європі. Європа в Україні", що завершувалась в рамках фестивалю. Прелюдією мистецького свята став великий концерт місцевого симфонічного оркестру (художній керівник Л.Лехник) під орудою Б.Іванчука, що святкував своє 80-річчя. Серед центральних подій варто згадати концерти "Дня пам'яті А.Кос-Анатольського" 30 листопада. Адже в той день минуло 25 років, як він відійшов у кращий світ. Цій сумній даті був присвячений концерт-реквієм з творів композиторів Донецька, Києва і Львова у виконанні відомих львівських піаністів О.Рапіти та М.Драгана, віолончеліста Т.Менцинського та молодіжного донецького ансамблю "Кварта плюс". Те, що згадані львів­ські музиканти - митці екстра-рівня, загальновідомо, а от те, що студенти Донецької музичної академії проявили таку творчу зрілість, стало справжнім відкриттям фестивалю. Хоча концерт став мистецьким мостом між Сходом і Заходом, проте "гуцульське серце" билось і в цій програмі. Адже донеччанин Євген Петриченко використав у своєму квартеті-реквіємі автентичні голосіння з Карпат, киянка Ганна Гаврилець - уродженка села Видинів, що неподалік Коломиї, а львів'янка Богдана Фроляк - її молодша сестра.  Отож всі дороги ведуть до Коломиї.

Продовжив "День пам'яті" концерт української духовної музики ХVIII ст. "Покаянія отверзи ми двері" у виконанні хорового ансамблю "A Capella Leopolis" (художній керівник Роман Стельмащук, дириґент Людмила Капустіна). Їх філігранна манера співу, філософське розуміння духу української музично-релігійної спадщини створило особливу ауру просвітлення і заспокоєння у поминальний день.

Однією з головних цілей фестивалю є ствердження європейської традиції музики галицького краю. Для міста, в якому народився останній з династії Габсбургів, Отто, це дуже природна мета, особливо ж, якщо врахувати, що частина концертів фестивалю відбувалась у габсбурзькій вітальні, у будинку, де в 1918 р. перебувала імператорська родина і де тепер є музей міста Коломиї. У цій самій вітальні відбулись міжнародна дискусія учених з Німеччини, Польщі, України та концерт молодих львівських виконавців, піаністки Ярини Рак та співака Петра Радейка. Висновок, що Україна, попри все, таки Європа, а Галичина в ній має свою сторінку і власне музичне обличчя, підтвердився не лише теоретичними розмовами, але й великим концертом за участі камерного оркестру "Віртуози Львова" під батутою Сергія Бурка. Виконання творів українських і польських композиторів, пов'язаних зі Львовом у ХХ ст. - самого А.Кос-Анатольського, М.Колесси, наших сучасників М.Скорика і В.Кіляра, В.Камінського і З.Буярського, О.Козаренка, Ю.Ланюка, остаточно переконало в існуванні особливої львівської композиторської школи, незалежно від національності її представників, а також в плеканні високої культури камерного музикування, яку продемонстрував реномований колектив.

"Задуми щодо концертів цього фестивалю виникали протягом року, а то й кількох років, іноді зовсім несподівано. Наприклад, думка про організацію львівського концерту польських і українських авторів виникла в поїзді у розмові з Єжи Станкевичем, польським музикознавцем, а квартет-реквієм Євгена Петриченка, почутий в Донецьку, потряс мене настільки глибоко, що я подумав: "Ось цей твір повинен прозвучати в день пам'яті Анатолія Йосиповича". Музичні вітальні - взагалі ноу-хау нашого фестивалю, коли свіжі наукові ідеї не подають в застиглій формі доповіді, а обговорюються в жвавій дискусії та обрамлюються музикою. Це ж теж справжня європейська традиція".

А зняв всі сумніви щодо нашої істинної "європейськості" заключний концерт фестивалю під гаслом "Невідомий Кос-Анатольський" за участі джазового оркестру Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка, керованого В.Конончуком, актора театру ім. М.Заньковецької Р.Біля, теж уродженого коломиянина, та студентів вокального факультету Н.Блик, М.Пекар, В.Соболєва та М.Корнутяка. Таким шармом розважальної музики, дотепністю і водночас високим професіоналізмом, як у відомих і невідомих естрадних піснях Кос-Анатольського, може похвалитись не кожна європейська столиця.

Коломия - Львів