Днями у кав’ярні “Штука”  відбулась традиційна щотижнева зустріч шанувальників доброт­ного кіно. Цього разу кіноклуб Олега Яськіва запросив львів’ян і гостей міста на перегляд та обговорення фільму Вуді Аллена “Жасмин” (англ. Blue Jasmine). 

На великому екрані комедійна драма режисера і сценариста Вуді Аллена дебютувала 26 липня минулого року в Нью-Йорку і Лос-Анджелесі. Головні ролі у кінострічці виконали Кейт Бланшетт і Алек Болдвін. “Жасмин” розповідає історію жінки, яка мала у цьому житті все, а згодом раптово опинилася на вулиці без нічого. 

Сумні уривки теперішніх пригод нещасної переплітаються у фільмі з картинами з розкішного минулого. Наївна зведена сестра, маленька квартира, де постійно товчуться діти, і неприваблива робота – ось що бачить перед собою герої­ня після того, як прилітає до Сан-Франциско. Все, що залишилося в неї, це кілька валіз із фірмовим одягом та любов до дорогого спиртного, але ж потрібно починати й нове життя…

Саме цю роботу кінокритики називають однією з кращих в кар’єрі Кейт Бланшетт. Зі слів Олега Яськіва, саме їй (окрім режисера, звичайно) треба завдячувати успіх фільму. Акторка створила переконливий, багатогранний і водночас неоднозначний, але, без сумніву, зворушливий образ жінки на межі краху всього, що було чи лиш уявлялося.

Слід зазначити, що саме за роль Жасмин австралійська акторка одержала одразу кілька престижних кінопремій – “Золотий глобус”,  BAFTA і  “Оскар”. В останній у категорії краща жіноча роль за омріяну золоту статуетку, крім  Кейт Бланшетт, змагались дуже сильні конкурентки: Джуді Денч (“Філомена”), Сандра Буллок (“Гравітація”), Меріл Стріп (“Серпень”) та Емі Адамс (“Афера по-американськи”). Свого першого “Оскара” вона отримала ще в 2005 році як найкраща актриса другого плану у фільмі “Авіатор”.

В основі “Жасмину” – легендарний “Трамвай “Бажання”. Ця п’єса та фільм американського класика Еліа Казана стали знаковими для цілого покоління п’ятдесятників-шістдесятників минулого сторіччя.

“Але Вуді Аллен йде далі і розвиває тему ілюзорного щастя, швидкоплинності долі, вічного ціннісного та етичного конфлікту різних соціальних верств вже у нашому столітті. При всій серйозності намірів режисера фільм вийшов елегантний і дотепний, саркастичний і водночас насичений гуманізмом. Алленові така поліжанровість не притаманна, але досконалість, досягнута у цьому фільмі, навіть для нього рідкісна. 

Після блискучої європейської дилогії (“Матч-пойнт” і “Мрії Кассандри”) та блідості наступних робіт “Жасмин” знову підтверджує високу творчу спроможність уже не молодого класика, – запевняє куратор кіноклубу Олег Яськів. –  Вуді Аллен має талант розповідати красиві історії про людські трагедії. В нього легковпізнаваний стиль, у якому змістовні діалоги задають швидкий, “так щоб не відірватися”, ритм, а атмосферна музика ненав’язливо занурює глядача в “правильний” настрій. У результаті майже завжди гарантоване задоволення від фільму та сувій внутрішніх роздумів про головне, який можна розгортати вільними суботніми вечорами”.