Анджеліна Джолі, акторка, про Бреда Пітта та Клінта Іствуда

Сьогодні на львівські екрани виходить стрічка Клінта Іствуда "Підміна" (Сhangeling), де головну роль зіграла Андже­ліна Джолі. У перекладі з англійської changeling - істота, яку ельфи залишають замість викраденої людської дитини. Історія фільму заснована на трагічних подіях, що відбулися між 1928 і 1930 роками в Лос-Анджелесі, коли десятирічний Волтер Коллінз зник з дому. Услід за ним пропало ще кілька дітей - всі вони були замучені і убиті серійним маніяком. Пізніше інший хлопець заявив, що він і є Волтер Коллінз, який щасливо пережив замах. На мати Коллінза, яка відмовилася визнати підміну, тиснула поліція, згодом її поклали в психіатричну клініку. Лише після цього обман відкрився.

Прем'єра картини відбулася у конкурсній програмі Каннського фестивалю, де акторка, крім драми Іствуда, представляла ще й мультфільм "Панда Кунг-фу". Неймовірна красуня, Джолі могла стати тільки кінозіркою. В іншому образі її уявити неможливо. Особливо її прикрасила друга вагітність: Джолі вирішила народити дітей у Франції і приїхала на фестиваль разом із чоловіком Бредом Піттом та всіма своїми дітьми (рідною донькою та всиновленими). Поки Джолі спілкувалася із журналістами, Пітт гуляв із дітьми околицями Канн. Саме життя із ним остаточно перетворило голлівудську скандалістку на зразкову маму. Про дітей та фільми Джолі розповідала дуже охоче.

- Ви вагалися, погоджуючись на таку складну, драматичну роль?

- Коли прочитала сценарій, то довго не могла його забути. Він мене так вразив, що, незважаючи на те, що мені ніколи не хотілося б думати про такі страшні речі, він не йшов у мене з голови.

- А як Вам працювалося із Клінтом Іствудом?

- Це дивно, але, працюючи з багатьма режисерами, я ніколи не бачила такої поваги до людей - і до акторів, і до працівників на знімальному майданчику. Клінт Іствуд - унікальний.

- Як Ви готувалися до ролі?

- Спочатку попросила зробити мені добірку старих газет. І дійсно, я знайшла замітки про зникнення дітей, ця тема мене дуже розтривожила - адже найстрашніше, що може трапитися, - це втрата дитини.

Коли почалася робота над фільмом, у мене померла мама. Вона була дуже спокійною, навіть пасивною людиною, але коли справа стосувалася її дітей, вона перетворювалася на левицю. За основу я взяла її образ, тож мені було легко вживатися в роль. Я завжди пам'ятала про маму й віддала всі свої сили, щоб зіграти роль гідно її пам'яті. Стрічка мені допомогла вибратися із цього страшного горя, хоча втрата непоправна.

- Сьогодні такі історії також трапляються у світі.

- Так, це буває у всіх країнах і на всіх континентах. Корупція існувала, існує і буде існувати. Але принаймні  зараз у жінки є права, а тоді вона не мала права голосу й те, що робить моя героїня, - уже подвиг. А вона усього лише хоче довідатися правду.

Фільм дійсно дуже драматичний. І найстрашніше, що ці історії повторюються. І хотілося б, щоб люди задумалися - не можна бути байдужим до чужого горя.

- Анджеліно, крім важкого, драматичного фільму, Ви презентуєте в Каннах мультфільм "Панда Кунг-фу", де ви озвучували Тигрицю. Ви робили це для своїх дітей?

- Звичайно, для дітей. І частково для себе. Я давно знаю Джеффрі (Катценберг, голова анімаційного підрозділу "Dream­Works" - "Пошта") і  хотіла з ним працювати. Я мріяла попрацювати у фільмі про Китай, тому що двоє моїх дітей звідти, і мені було важливо, щоб вони подивилися на свою країну, довідалися її історію, культуру, мову. Меддоксу я часто ставлю народну музику й навіть вивчила з ним пісеньку для того, щоб він не забував про своє коріння. Коли діти стануть старшими, обов'язково повезу їх у рідні місця.

- У Вас багато дітей. Ви чекаєте близнюків (розмова відбувалася, коли Джолі ще не народила двійню - "Пошта"), якими є відчуття?

- Мені подобається материнство, це найприємніші відчуття, які я колись переживала в житті. Сьогодні існує культ материнства, не потрібно ховати живіт, як було багато років тому, коли вагітна жінка змушена була сидіти вдома, ніби вагітність - хвороба. Сукня, яку мені пошив Роберто Каваллі із зеленого мусліну, - просто чудова. Вона легенька і така гарна, що ввечері не хочеться з нею розлучатися. До речі, у цій же сукні я виношувала Шіло, і вона в мене "щаслива". Я вирішила народити своїх близнюків у Франції, оскільки мені дуже подобається ця країна, і в нас друга мова в сім'ї - французька, і, до речі, мої діти розмовляють французькою набагато краще, ніж ми із Бредом.

- Ваш персонаж у мультику дуже пластичний. Ви почуваєте в собі таку ж гнучкість?

- Не зараз. (Сміється.) Хоча, звичайно, розумію, що Тигриця, якій я віддала свій голос, - істота зовсім інша. Її пластику, рухи я ніколи не зможу повторити й навіть наблизитися до цього. Хоча мені хотілося б.

- Які проекти для Вас важливіші - авторські чи комерційні?

- Насправді в мене не так багато комерційних проектів. Я дуже щаслива, що  від самого початку своєї кар'єри могла вибирати різні ролі. І далі так роблю. Тут, у Каннах, презентую і драму Клінта Іствуда, яка належить, швидше, до авторського кіно, а мультфільм приречений на комерційний успіх. Я відкрита для всього й вибираю різні фільми.

- Ви - зірка Голлівуду і посол доброї волі ООН. Як удається поєднувати настільки несумісні ролі?

- Не знаю, мені не здається це якоюсь проблемою. Ніколи не була частиною Голлівуду в сенсі гламуру, вечірок, грошей. Я - частина Голлівуду лише в тому, що люблю розповідати історії, намагаюся зробити так, щоб люди змінилися на краще завдяки моїм фільмам. Щоправда, гроші теж ніколи не бувають зайвими. Можу одержати великий гонорар за фільм і віддати його, наприклад, на будівництво дитячого будинку. І щаслива, що заробляю багато й можу допомагати іншим.

- Як Ви все це встигаєте?

Changeling, The, драма, США, 2008, 141 хв. Реж.: Клінт Іствуд. У рол.: Анджеліна Джолі, Емі Раян, Джон Малковіч, Колм Фіорі, Девон Герхарт, Рікі Ліндом, Джеффрі Пірсон, Зак Міллз P.S. Одночасно із "Підміною" в прокаті стартують два українські фільми - "Прикольна казка" Ромна Ширмана та "Ілюзія страху" Олександра Кирієнка. Докладніше про це - у суботньому числі "Пошти".

- Я працювала не так багато, як всім здається. Мій розклад не надто щільний, працювала всього чотири місяці в році. У цей час Бред залишався вдома з дітьми. Ми з ним вирішили не працювати так багато, як раніше. Я дуже щаслива людина - Бред - найкращий батько у світі. Він прекрасно справляється з дітьми - читає їм казки, розповідає смішні історії. Єдине, що він не любить, так це міняти пелюшки. Він каже, що до цього неможливо звикнути. Але ми хотіли б мати багато дітей, і пелюшки - не головне.

- Скільки?

- Ну не менше чотирнадцяти!

- Як даєте раду з багажем, коли подорожуєте з дітьми?

- Завжди намагаюся брати мінімальну кількість речей.

- У чому Ваша недосконалість?

- Не люблю куховарити. Іноді намагаюся, але мені не вистачає ентузіазму.