Дитячі письменники переконані, що інтерес школярів до української книги з кожним роком зростає.

“Сьогодні в Україні торжествує цинізм  і варварство. Ми втрачаємо духовність та моральність”, – заявив голова Національної ради з питань культури і духовності Микола Жулинський, перебуваючи у Львові на другому Форумі видавців – дітям, який відбувався з 8 по 10 травня. Тепер більшість дітей надають перевагу комп’ютеру, аніж книжці. Проте саме книжка, як переконаний М. Жулинський, розвиває в дитині індивідуальність, вона примушує думати, творити разом з автором, дає волю уяві. А от інтернетівський світ диктує масовість, стирає особистість. Але проблема не тільки в тому, що діти не хочуть читати, але і в тому, що вони не завжди мають доступ до якісної української книжки, адже, зважаючи на цінову політику на друковану продукцію, не всі батьки можуть дозволити собі купити дитині книжку за кілька десятків гривень. А ті, які спраглі до світу книги, в бібліотечній пилюці дуже часто не мають що вибрати для читання.

Як наголосив під час форуму начальник головного управління освіти Львівської області Павло Хобзей, сьогодні шкільні бібліотеки бідні, особливо на художню літературу для дітей 5-6 класів. А голова громадської організації «Форум видавців» Олександра Коваль додала, що в Україні дитячих книжок видають значно менше, ніж в інших країнах світу.  Та незважаючи на бідкання, чиновники не поспішають якось виправляти ситуацію, в Україні досі немає чіткої державної політики та підтримки в галузі книговидання. А на закиди, що книжки дуже дорогі, видавництва виправдовуються, що папір для дитячих книжок закуповують за кордоном, а поки він доходить до видавництва, ціна зростає в кілька разів, тому й книжки дорогі.

Але, на щастя, є ще ті, які цінують книжку і рідне слова, й мають можливість за нього платити. Свідченням цього є книжкові ярмарки, які відбуваються у Львові. Щоправда, Форум видавців – дітям не є таким масовим як вересневий, але і тут вистачало і видавництв дитячої літератури – цього року їх приїхало понад 60, і відвідувачів. А щоб ще більше привернути увагу львів’ян до акції, залучили український артистів, зокрема учасників телепроекту “Шанс”, які читали дітям казки та роздавали автографи, а опісля влаштували концерт на площі Ринок.

Спеціальним гостем форуму став колишній львів’янин, відомий режисер Роман Віктюк. А привело його до рідного Львова, як розповів режисер “СП”, бажання подарувати дитині неймовірний світ книжки. “В молоді роки тут, у Львові, я збирав дітей і разом з ними ставив вистави. Але мені не дали тут творити світ казки. Тепер я маю можливість відкрити перед дітьми світ книжки, дати їм можливість фантазувати, – говорить Р. Віктюк. – Коли  бачу, з яким відкритим серцем люди хочуть, щоб українська дитина відчувала себе українцем, – я щасливий”.

За словами режисера, він купує книжки, які виходять в Україні, привозить їх до своєї московської квартири, яка колись належала сину Сталіна. «Книжки завжди біля мене, біля ліжка, бо вважаю, що кожна книжка повинна бути під рукою. Вночі щось присниться, задумаю прочитати Андруховича, простягну руку і починаю читати», – розповів режисер. На Форумі режисер придбав книжку «Словник театру». «Вважаю, що ця книжка прекрасна. Я все життя думаю, що я щось знаю про театр, а бачу, що нічого не знаю», – заявив він.

Р. Віктюк розповів, що часто буває  у Львові,  але його ніхто не запрошує до рідного міста ставити вистави чи творити проекти. «Я запропонував на  українському телебаченні створити багатосерійний проект українських казок, але мені заявили, що на це грошей ніхто не дасть. Тож я чекаю…».

На цьогорічний дитячий книжковий форум з’їхалося багато українських письменників з різних міст України, вони презентували книжки, роздавали автографи та спілкувалися з читачами.

Як сьогодні живуть дитячі письменники, чи потребують їхньої праці діти?

Львівська дитяча письменниця Тетяна Фролова (на фото) у розмові з «СП» зауважила, що видавати книжки завше було важко. «В радянські часи треба було мати зв’язки, а ще – відповідну ідеологію. Тепер можна друкувати те, що хочеш, але за однієї умови – якщо маєш гроші. А кошти – це проблема № 1, особливо для маловідомого автора. Він сам пише, сам видає і нікого це не цікавить. Я почала друкуватися з 1996 року. Зараз в мене понад 30 збірок. Пишу дитячі казки, поезію. Якщо дитячу книжку швидше можна реалізувати, то з поезією значно складніше. Голуба мрія –  видати дитячу збірку поезій».  За рік авторка видає 2 книжки, іноді – більше.

Київська дитяча письменниця Леся Воронина також поділяє думку, що сьогодні значно простіше видавати дитячу українську книжку, ніж 10 років тому. «Якщо порівнювати з початком 90-х років, то тепер українському письменнику живеться значно краще завдяки тому, що з’являються українські видавці, які хочуть видавати україномовну книжку українських авторів. І це найважливіше. Вони не хочуть бути вторинними, не хочуть йти слідами наших сусідів, хочуть показати, що ми можемо робити щось своє. Приїжджаючи на форум до Львова, я бачу наскільки виріс попит на українську книжку, і це страшено тішить. Це дає шанс молодим талановитим авторам», – говорить письменниця.  Вона переконана, що українські діти потребують українського слова. «Все починається з книжки. Я глибоко переконана, що людина, яка читала в дитинстві добрі, розумні, талановиті книжки, стає людянішою», – наголосила київська гостя.

Щоб українська книжка посіла належне місце в суспільстві, переконана Л. Воронина, чиновники повинні полюбити свій народ, полюбити більше, ніж вони люблять гроші.

Думку письменниці, що книжка потрібна дітям, підтвердили самі діти, які відвідали форум у Львові, хоча й більшість книжок, які вони читають – іноземних авторів, але все ж таки українською мовою. Хоча є серед дітей і такі, що не люблять читати, але тут нема нічого нового, адже в усі часи були охочі до читання і байдужі до книжки.

Фоторепортаж з форуму

Фото: Марічка Ільїна