На своїй сторінці у Facebook художник Олександр Ройтбурд учора залишив таке повідомлення: “Не хотілось писати, але в Межигір’ї Янукович кинув напризволяще дві вантажівки з іконами, стародруками та іншими церковними цінностями. Третя сотня Самооборони, яка там чергує, викликала музейників. Я теж туди їздив із заступником директора Мистецького арсеналу Алісою Ложкіною. Ми підключили представників усіх найбільших музеїв Києва. Але втрутився “Правий сектор”, який вирішив віддати всі ці знахідки Київському Патріархату, я так розумію, як подяку за підтримку революції. 

Окрім того, “Правий сек­тор” упевнений, що з музеїв усе розкрадуть, а от святі отці – збережуть.  Аргументи на кшталт того, що чимало зі знайдених предметів вимагають саме музейних умов зберігання, не діють. Це якась махновщина, тільки от тоді можна було хоча б до батька Махна апелювати, а зараз до кого? Уряд, Аваков, Нищук – ви можете щось зробити? Музейники вимагають створення державної комісії, але священики вже в Межигір’ї. Час пішов. Спробуйте донести цю інформацію до тих, хто зможе реально допомогти”. 

За кілька годин голов­ний хранитель Національного художнього музею Юлія Литвинець у коментарі для LB.ua зазначила, що всі суперечності вже залагоджені і протистояння нема. Священики допомагають музейникам складати опис знайдених артефактів. Усі предмети під охороною, ніхто нічого не планує вивозити, доки не буде складений опис за нормальними музейними стандартами. Після опису ухвалюватимуть рішення, що робити зі знайденими цінностями.

В Межигір’ї працює сім експертів із новоствореної української секції “Блакитний щит”. Один із експертів цієї організації Тимур Бобровський повідомляє: “Ситуація в Межигір’ї залишається складною. Культурних цінностей серед усіх цих знахідок ми виявили наразі зовсім мало, в основ­ному це кітч. Подекуди ті “артефакти” мають навіть супроводжувальні експертні висновки про їх неймовірну цінність: Януковичу впарювали лайно під виглядом шедеврів”…

фото: Євген Рябов (УП)

Ще кілька днів тому журналіст та громадський активіст Дмитро Гнап опублікував матеріал про незвичайну знахідку в резиденції Межигір’я. Нею стала валіза, наповнена стародруками. Було там і видання Апостола 1574 року, яке супроводжувала наукова довідка Музею книги і друкарства України, підписана заступником директора Людмилою Хаухою. 

Журналіст припустив, що ці книги мали перебувати в сховищах державних музеїв і були просто викрадені звідти на подарунок Вікторові Януковичу. У відповідь на цей матеріал директор Музею книги і друкарства України Валентина Бочковська оприлюднила звернення-спростування. 

“Мені особисто сьогодні вдалося побачити ці книги, про які йдеться в статті, оскільки ми були офіційно запрошені для експертизи цих видань в присутності медіа, а саме телеканалів “1+1” і Бі-Бі-Сі, представників Української православної церкви Київського Патріархату та інших уповноважених осіб. (Я, як член експертної ради Всеукраїнської асоціації музеїв та директор Музею книги і друкарства України Валентина Бочковська, заступник директора музею Людмила Хауха, як член Комісії з повернення культурних цінностей, Тарас Компаніченко, як громадський діяч). В той же час можу відповідально запевнити, як директор музею, що жодна з них не належить нашому музеєві. 

В музеї зберігається та експонується один примірник львівського видання Апостола 1574 р. – СД-154. З часу створення музею (1973 р.) інших примірників Апостола Івана Федорова в колекції музею ніколи не було. Про це свідчать як наші документи, так і каталоги українських та зарубіжних колег (див. Іса­євич Я., Запаско Я. “Каталог стародруків, виданих в Україні” (1981 р.) та Гусєва А. “Издания кирилловского шрифта второй половины XVI в.” (2003 р.). В останньому каталозі зазначено, що в наукових колекціях світу нині зберігається 118 примірників цього видання і 2 фрагменти. Приблизний наклад його становив 1200 – 1500 примірників. 

В той же час відомо, що книга є в багатьох приватних колекціях та регулярно з’являється на аукціонах. Виходячи з вищесказаного та після огляду всіх стародруків, знайдених у Межигір’ї, де на жодному з них нема відповідних позначок і штампів державних музеїв та колекцій, попередньо висловлюємо свою думку, що книги, очевидно, перебували в приватних колекціях та були подаровані чи придбані, можливо, на аукціонах. Книги оглянули й наші колеги з Національної бібліотеки ім. В. Вернадського, зауваживши, що їхніх книг там немає”.