Венсан Кассель, актор, про бандитів та голлівудські стереотипи

"L'instinct de mort", біографічна драма, Франція, 2008. Реж.: Жан-Франсуа Ріше. У ролях: Венсан Кассель, Сесіль де Франс, Жерар Депардьє, Жілль Лелюш. Кінотеатри "Копернік", Кінопалац ім. О. Довженка

На львівські екрани виходить французька картина "Ворог держави №1". Головні ролі у картині зіграли дві мегазірки французького кіно Жерар Депардьє та  Венсан Кассель. Якщо Депардьє був змушений задовольнитися роллю другого плану, то Кассель показав на екрані майже усе життя відомого гангстера Жака Мерена. Для цього актор навіть змушений був набрати 20 кілограмів. Щільний графік зйомок спрацював краще від спортзалу, і Кассель швидко повернувся до звичної форми. Правда, через ці особливості його організму картину довелося знімати з кінця до початку - спочатку старий та грубий Мерен, а потім - молодий і рухливий.

Син колабораціоніста, він так соромився свого батька, що поїхав "змивати ганьбу" на війну в Алжир. Повернувшись до Франції, потрапив під опіку злодія Гвідо (Депардьє) і поступово здобув славу завдяки життю, повному пригод, пограбувань банків, романів, розборок, ув'язнень...

Венсан Кассель. Народився у Парижі 23 листопада 1966 року. Батько - відомий французький актор Жан-П'єр Кассель, мати журналістка. Навчався у цирковому училищі, став акробатом, проте працював у театрі. У кіно дебютував 1991 року в картині "Ключі від раю". Основні роботи в кіно: "Ненависть", "Незворотність", "Квартира", "Багрові ріки", "Доберман", "Іменинниця", "Таємні агенти", "Блуберрі", "Єлизавета", "12 друзів Оушена", "Порок на експорт", "Шайтан".   На фото: Венсан Кассель на презентації українського павільйону у Каннах

Перебування у канадській в'язниці Мерен описав дуже барвисто, і те, як держава поводиться із арештантами викликає співчуття до останніх. Щоправда, Мерен не досидів терміну: він організував зухвалу втечу. І після неї почав грабувати мало не по два банки щодня, що і стало його "почерком". У 1973 році, коли Мерена знову арештували, він написав книгу "Смертельний інстинкт" (так в оригіналі і називається  картина). Саме ця книга і лягла в основу дилогії, перша частина якої якраз і виходить на наші екрани.

У рамках промотуру Кассель об'їхав з картиною багато країн. У тому числі побував і в Києві. Це його перший візит в Україну, проте коли в Каннах цього року вперше презентували український павільйон, саме Кассель прийшов на урочисту вечірку, організовану Українською кінофундацією. Тоді журналісти змогли поставити акторові кілька запитань.

- Що Вас найбільше приваблює в акторстві?

- Відчуття свободи. Для мене бути актором означає спершу зніматися в лісі, потім - у південних тропіках з індійськими шаманами, а через місяць уже стрибати з парашутом. А ще в акторській кар'єрі безліч парадоксів. Наприклад, хочеш, щоб тебе впізнавали, а з іншого боку - втомлюєшся від цього. Думаю, саме через це зі самого початку кар'єри знімався у фільмах, де мав змінювати зовнішність і грати такого персонажа, який кардинально відрізняється від мене, - коли закінчую грати  роль, знімаю маску, щоб спокійно гуляти вулицями.

- Ви граєте роль гангстера Мерена. Він часто змінював свою зовнішність. Вам теж довелося робити це?

- Так. Тільки він це робив із міркувань безпеки, а я - щоб добре виглядати на екрані.

- Вас арештовували коли-небудь?

- Так, але за дрібничку.

- У Каннах, коли Ви презентували "Ненависть" Матьє Кассовіца, Вас просто не пускали в готель, чи і тоді справа теж завершилася поліцією (Венсан Кассель тринадцять років тому приїхав у Канни зі стрічкою "Ненависть", а його навіть не впустили в готель. Згодом  він став першим в історії фестивалю чоловіком, якому доручили вести церемонію відкриття та закриття фестивалю - "Пошта")?

- Ні-ні. Ми обмежилися фестивальною охороною (сміється).

- А як Ви почували себе у ролі обличчя Каннського фестивалю?

- "Обличчя" - це неправильне слово. Я, радше, був церемоніймейстером фестивалю. Переважно для такої роботи запрошують жінок - і правильно, бо це гламурна посада. Але коли зателефонував мій агент, я без вагань погодився. Насправді нічого карколомного не сталося, просто відкривав фестиваль і закривав його. Усе розписано в протоколі. Інша річ, що церемонія відкриття Канн стоїть на другому місці у списку найпопулярніших телевізійних трансляцій. Її дивиться близько 80 мільйонів осіб. Я усвідомлював, що мою промову почують 80 мільйонів.

- Що означає для Вас Каннський фестиваль?

- Нічого особливого. Не хочу бути цинічним, але для мене Канни - це насамперед гламурний захід. А ще великий кіноринок. Я їжджу на фестиваль продати фільм, поспілкуватися з іноземними журналістами. Я їжджу працювати, бо це найбільший кінофестиваль у світі. І що важливо, фестиваль французький.

- Чому у багатьох фільмах Ви граєте російських бандитів?

- В англомовних фільмах я мушу грати іноземців, бо розмовляю з акцентом. А чому росіян? Сам не знаю. Зрештою, я і поганих італійців грав. В американському кіно роками існували стереотипи. Спочатку "поганий німець", потім "поганий росіянин", нині це "поганий араб". Ну от є ще й "поганий француз". Злий француз - це принаймні стильно. Взагалі, я виріс у зовсім іншій родині. Моя мама - журналіст та ресторанний критик, батько (актор  Жан-П'єр Кассель - "Пошта") завдяки вишуканій зовнішності грав переважно аристократів. А я люблю інших героїв. Мені подобається бути провокатором.

Канни - Львів