У країнці ось уже три місяці відстоюють свої принципи і позицію на Майдані... Їх захищають мільйони громадян як у країні, так і за її межами. Саме за ці ідеали віддали життя Герої Майдану. Тож, позбувшись диктаторської влади і президента Януковича, здавалося б, можемо починати будувати ту Україну, про яку ми всі мріяли. А дзуськи!.. 

Вмостившись у м’яких кріслах Верховної Ради, наші парламентарі вже забули свої полум’яні спічі, боротьбу і обіцянки протестувальникам – зараз вони зайняті набагато важливішими справами, а саме поділом портфелів і місць у Кабміні. І якщо, хоча б гіпотетично, можемо уявити собі блага, які новообрані зможуть отримати, ставши очільниками профільних міністерств, то крісло глави Мінкульту насправді нічого, крім неораного поля роботи, новопризначеному не принесе. Але як показують події і дискусії, що тривають упродовж останніх двох діб, навіть це місце не хочуть віддати фанату своєї справи, професіоналу. Тож виходить, за що боролись, на те й напоролись?

Поясню, до чого це я. Учора мистецьку спільноту Вкраїни сколихнула новина – на посаду міністра культури висувають... Ігоря Ліхового (на фото). Цей 56-річний чоловік – заслужений працівник культури України, нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня, екс-міністр культури в уряді Єханурова і навіть Януковича (!). Працівники Національного художнього музею виступили з колективним зверненням щодо його можливої кандидатури на посаду міністра культури. Подаємо його повний текст без змін. Висновки робіть самі.

“Пройшла інформація, що новим міністром культури збираються призначити такого собі пана Ліхового Ігоря Дмитровича. Ця людина – пристосуванець, причетний до скандалу в музеї Шевченка у Каневі, працював в НХМУ при в.о. директора Міроновій на посаді заступника, при цьому активно сприяючи Міроновій в тіньовому розподілі коштів і тиску на колектив, залякуванні колективу, дозволяв собі особисті образи; після зміни керівництва постійно перебував на лікарняному, роблячи собі липові довідки, тобто фактично отримував зарплатню, будучи відсутнім на робочому місці (ще будучи міністром культури за часів Ющенка отримав прізвисько Професійний Нероба).

Просимо всіх, хто може поширити цю інформацію і допомогти достукатися до депутатів, які, розуміємо, не сильно будуть перейматися цим питанням і на 200-річчя Тараса Григоровича призначать колишнього директора музею в Каневі, не зважаючи ні на думку професійної громадськості, ні на думку тих людей, які витримали страшний психологічний тиск і залякування, яке він чинив, пристосувавшись до ставлениці “регіоналівського” міністра Кулиняка Міронової, яка мало не знищила колектив Національного художнього музею України. Тоді, не зважаючи ні на що, громадськість нас підтримала, але то була локальна проблема. Ми змогли позбутися професійного нероби, який забалакував усе, що тільки міг, який ні краплі не зробив для музею, і вдихнули вільно, коли він виніс свою коробку з папірцями, змогли почати конструктивно працювати. Тепер же Ліховий вирішив повернутися назад, до омріяної влади”.

Кандидат від трійки

Ще одного кандидата на престижну, як виявляється, посаду в уряді пропонує “Свобода”, а підтримує фактично вся екс-опозиція. Мовиться про чинного депутата ВРУ від цієї партії Богдана Бенюка (на фото). Насправді відомий актор –звичайно, значно кращий варіант, аніж інженер-електромеханік з кваліфікацією соціолога. Ба навіть більше, саме Богдан Бенюк в “свободівському” уряді Національної альтернативи, створеному в жовтні 2013 року, обіймав посаду міністра культури і національної спадщини. 

Тож не дивно, що саме його кандидатуру висувають тепер на цю вакантну посаду. А чом би й ні, українці люблять і поважають Бенюка – заслуженого артиста УРСР, народного артиста України, лауреата Державної премії України ім. О. Довженка,  Національної премії України ім. Т. Шевченка, кавалера ордена “За заслуги” III і II ступеня – як хорошого актора, співзасновника театральної компанії “Бенюк і Хостікоєв”, учасника програм “Шоу самотнього холостяка” та “Біла ворона”. 

Тільки-от із самими культурними діячами, як завжди, забули порадитися… За що наші митці боролися на Майдані? Чому до їх думки не прислухаються? Тому й не дивно, що вони протестують!.. 

Сам собі господар

Ще у неділю, 23 лютого, в Міністерстві культури України відбулися збори громадських активістів, діячів культури та митців, де була створена Асамблея діячів культури України. У зборах взяли участь понад 200 письменників, поетів, музикантів, співаків, фольклористів, режисерів, акторів, художників, танцівників, менеджерів культури, мистецтвознавців, критиків, активістів, кураторів.

Асамблея бере контроль над державним апаратом управління культурною політикою і має намір виробити стратегічні реформи в галузі культури. Крім того, вимагає проведення люстрації керівного складу Міністерства культури та узгодження кандидатури міністра культури. Про це вона заявила на своїй офіційній сторінці.  У кожному напрямку мистецтва створені експертні групи. До них можуть приєднатися представники культури, які мають досвід та ідеї щодо реформування галузі, відчувають у собі менеджерський хист і готові працювати на розвиток української культури.

До обговорення і пропозицій щодо реформ у кожній з галузей уже доєдналися лідер гурту “Мандри” Фома, Антін Мухарський, режисер і театральний діяч Лесь Танюк, представники кіногрупи “Вавилон 13” Лариса Артюгіна, Іван Сауткін, Володимир Тихий, співачка Марія Бурмака, музикант Кирило Стеценко, письменники Володимир Даниленко, Павло Вольвач, брати Капранови, художники Володимир Кузнецов, Матвій Вайсберг, представники ІСТМ (Ініціатива самозахисту трудящих мистецтва), галерист Євген Карась, керівник “ЕтноТолоки” Данило Данилейко та ін.

Критерії, яким мусить відповідати кандидатура на посаду Міністра культури України

Шановні депутати Верховної Ради України VII скликання!

Ми, представники професійної спільноти в царині культури, усвідомлюючи і розділяючи із суспільством високий рівень очікувань, пов’язаних із процесом перезавантаження суспільно-політичних відносин в нашій державі, а також беручи до уваги значення і вагомість процесу формування нового уряду України, твердо наполягаємо:

У культурі назріли реформи. Відтак зараз як ніколи важливо і необхідно керуватися прозорими й обґрунтованими критеріями при призначенні фахівця на посаду міністра культури України. Лише зрозумілі критерії, які підтримує і з якими погоджується фахове середовище, експертна спільнота і громадськість разом із представниками законодавчої та виконавчої влади, дозволять прийняти ефективне кадрове рішення й уникнути численних помилок минулого.

Необхідно взяти до уваги негативний досвід останнього десятиліття, коли на посаду міністра культури України призначали або бюрократів радянського зразка, або лояльних до влади митців без управлінського досвіду. Такі міністри були нездатними зрозуміти ані потреб галузі культури, ані викликів, що стоять перед нею, ані цінності культури для загального суспільного розвитку, ані того, що сфера культури є важливим чинником економіки і потужним роботодавцем: від її злагодженої діяльності залежить добробут значної частини громадян.

Зважаючи на це, кандидатура міністра культури України мусить відповідати таким критеріям:

– Тривалий досвід впровадження інновацій та ефективного управління в царині культури: створення і/або управління культурними інституціями, програмами, довгостроковими проектами, вагомими для культурної спільноти і/або аудиторій культури.

– Обізнаність із європейським досвідом розвитку культури та культурної політики, що має бути засвідчене відповідними публікаціями або освітою, практичною діяльністю, участю в аналітичних проектах тощо.

– Реноме чесного управлінця та довіра професійної спільноти.

– Відсутність попереднього досвіду держслужби.

Кандидат повинен публічно задекларувати власну волю до реформування галузі культури, впровадження принципів демократії, прозорості та громадського контролю діяльності ввіреного йому міністерства. Закликаємо до розуміння того факту, що культура поряд із освітою відіграє ключову роль у формуванні державотворчих цінностей суспільства та його ідентичності. Саме культура визначає, як суспільство мислить, діє та бачить своє майбутнє. Галузь культури є надзвичайно резонансною, і помилка тут коштуватиме надзвичайно дорого.

Звернення підписали: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Ірена Карпа, Руслана Лижичко,  Тарас Чубай, Павло Гудімов, Алетина Кахідзе, Марина Врода, Андрій Курков, Мирослав Попович, Мирослав Слабошпицький, Дмитро Богомазов, Марія Матіос, Вахтанг Кіпіані, Юрій Макаров, Ярослав Грицак, Маркіян Іващишин, Владислав Піоро, Мар’яна Савка, Зеновій Мазурик, Алік Шпілюк, Сергій Тримбач, Володимир Тихий, Володимир Войтенко, Ігор Савиченко, Геннадій Кофман, Валентина Бочковська, Олександра Коваль, Влада Осьмак, Катерина Ботанова, Олександр Афонін, Євген Карась, Тарас Лютий, Ірина Славінська, Іванов Денис, Олеся Островська-Люта, Ірина Соловей, Марія Задорожна, Лариса Артюгіна, Юлія Ваганова, Андрій Бондар, Микола Скиба, Олександр Ройтбурд, Тамара Гундорова, Анна Небеська, Софія Рябчук, Марина Скирда, Тетяна Дубіч, Віра Агеєва, Юрій Рибачук.