…Опинившись опівночі в серці старого Львова в момент, коли на вежі ратуші стародавній дзвін відбиває дванадцять, ризикуєш опинитись на перетині часів… І тоді можливе все – навіть зустріч з геніальними і видатними, відомими і скандальними особистостями, які ходили по львівській бруківці, смакували львівське пиво і каву, надихались неповторною романтично-творчою атмосферою міста Лева... 

Відомий в Україні і далеко за її межами балет Ірини Мазур “Життя” презентував у Львові новий відеокліп-ретрофантазію “Опівночі у Львові”, знятий в стилі денс-екшн. Це відео – креативно-вишукана подорож у часі: зі Львова ХХІ століття у Львів минулого. В майже чотирихвилинному роликові майстерно, зі смаком завдяки колоритній музиці і нестримним танцям переплелися сьогодення і минувшина. А які персонажі постають на екрані! А які емоції та пристрасті вирують!

Кліп “Опівночі у Львові” – це своєрідний музично-танцювальний римейк на фільм знаменитого режисера Вуді Аллена “Опівночі в Парижі”. Ось тільки в кіноісторії Аллена на екрані оживають Фіцджеральд, Гемінгвей, Далі, Пікассо, Гоген, а в кліпі балету “Життя” містична сюжетна лінія закручується довкола інших, проте не менш значущих постатей – легендарних львів’ян Івана Франка, Івана Труша, Леопольда фон Захер-Мазоха, полковника Альфреда Редля, а також  Оноре де Бальзака, Ференца Ліста, Фредеріка Шопена, навіть Казанови і графа Каліостро. 

фото: Євген Кравс

Всі вони, за історичними джерелами, свого часу побували у нашому місті. Щоправда, в різні роки. Але автор ідеї кліпу “Опівночі у Львові” Ірина Мазур вирішила пофантазувати на тему “А що було б, якби всі ці знаменитості зустрілися в одному місці, в один час, за столом однієї з львівських кав’ярень?”. Якісь із цих постатей справді перетиналися у реальному житті. А от деякі зустрічі “організували” кліпмейкери. Наприклад, здибанку Мазоха і Шопена. 

Якби вони не фантазували, а дотримувалися історичної правди, то Шопен і Мазох навряд чи смакували б вино в одній компанії, адже за рік до смерті знаного композитора автору “Венери в хутрі” було лише 12 років...

Іронічна стилістика постмодерну дозволила Ірині Мазур поєднати в новому кліпі непоєднуване: Жорж Санд ніколи не була у Львові, але чому б їй не завітати до міста Лева, якщо тут концертує її коханий Шопен?! Каліостро, Казанова, Бальзак, Франко і Мазох в реальному житті не могли одночасно зайти до легендарної львівської ресторації “Атлас”, щоб випити славнозвісної “атласівки”… Але минуле завдяки Ірині Мазур та балету “Життя” створило на екрані свій авторський мікс з історичних фактів, приправило його дрібкою сюрреалізму, загорнуло в серпанок ностальгійної романтики… щоби подарувати Львову ще одну легенду!

“Львів завжди був богемним містом, містом кохання і натхнення. Тож не дивно, що воно в усі часи приваблювало геніїв. Генії минулого приїжджали до Львова по натхнення і кохання, – каже керівник балету “Життя” Ірина Мазур. –  Саме в цьому незбагненна сила дивовижної львівської аури. Її ми й намагалися розкрити на екрані. Кліп “Опівночі у Львові” – це  відеоісторія про Львів як місто кохання. А для тутешнього кохання не існує жодних перепон – ні просторових, ні часових”.

Для того, аби передати особливу атмосферу богемного Львова минулих років, у новому відео артисти балету “Життя” танцюють вночі на бруківці у дорогих костюмах, їздять розкішною каретою, раритетним мерседесом 1939 року випуску. А в музиці кліпу “Опівночі у Львові” уважні меломани почують нотки легендарного львівського джазу від знаної в 1930-их роках молодіжної Джаз-капели Яблонського і впізнають голос відомої співачки Ренати Богданської. Слова у її виконанні “Я тебе прошу знов, не загуби любов” стали водночас і кульмінацією, і лейтмотивом колоритного відеоролика.