Львів'яни знехтували 130-річ­чям від дня народження письменника, фольклориста, етнографа Гната Хоткевича та 70-річчям від дня його смерті, які виставою Коломийського академічного драматичного театру за твором цього багатогранного чоловіка "Гуцульський рік"  почав відзначати львів­ський Палац культури імені Г. Хоткевича. Інакше кажучи, глядацький зал на виставі був напівпорожнім.

Чому львів'яни не спішать дивитися вистави театрів інших міст України (хоча театральні гастролі у рамках держави радше виняток, аніж правило) - тема іншого матеріалу. А наразі вартує уваги, чи виправдала вистава надії тих, хто таки захотів її побачити.

Інтернетна критика на цю постановку-містерію інтригувала. Зреалізована ще у серпні 1991 року зусиллями режисера і водночас художнього керівника театру, заслуженого артиста України Дмитра Чиборака (художник-постановник Микола Данько, музика Сашка Козаренка), вистава  і сьогодні є знаковою для Коломийського театру. Зрештою, саме за неї цьому колективу дали статус академічного. Ба більше - цього року з постановкою "Гуцульський рік" Коломийський театр був запрошений до участі в Единбурзькому міжнародному театральному фестивалі  "Фріндж", до речі, єдиний колектив з України.

Дійство, яке описує рік життя гуцулів, за інформацією у пресі, глядачам та критиці сподобалося. Принаймні вітчизняні журналісти, описуючи цю подію, посилалися на відгуки у газетах "Дейлі телеграф", "Скотсен" та інших. Скажімо, британка Мері Бреннан у газеті "Геральд" акцентувала: "Весь зміст "Гуцульського року", який показав український театр, безперечно у кольорі, орнаменті кожного костюма, в характерах героїв, в їх жестах і рухах. Для нас це дійство - візуально яскраво поетичне... В "Гуцульському році" магічній дії сприяють вишиті багатства одягу, який носили селяни, кожний аспект їхнього повсякденного життя... І не треба думати, що щось є там дрібним і таким, що не заслуговує уваги. Свята, похорон, весілля - все, що відбувається протягом року, пов'язує громаду разом".

Властиво,  з настановою на барвистість і, головне, емо­ційність, прийшла до глядацького залу і я. Однак була розчарованою, як і чимало присутніх. Щось не клеїлось. Чи актори були розчаровані напівпорожнім залом, чи були інші причини, але динаміки, енергії, емоційного шалу, без яких важко уявити гуцулів, дійству відверто бракувало. Були цікаві, з погляду акторського виконання, типажі (скажімо, сільського дурника чи темпераментного жартуна Дмитра), були добрі режисерські ходи (для прикладу, під завісу рух по колу пов'язаних в одне ціле людей), але не було відповідного драйву, який робив би дійство цільним і таким, яке сприймалося б на одному подиху. Чомусь вистава (хоча, можливо, це тільки львівський її варіант) виглядала млявою і непереконливою. А після всього, що вдалося про неї довідатись, справді дуже і дуже шкода!

Варто додати, що виставою Коломийського театру відзначення річниць Гната Хоткевича в однойменному львівському палаці не вичерпується: 20 листопада тут відбудеться урочиста академія вшанування пам'яті цього письменника, від 15 по 23 листопада - виставка дитячих робіт Зразкової студії  палацу за мотивами творів письменника і 23-го - гала-концерт художніх колективів, а також груп "Green Silence" та "Піккардійська терція".