Цьогоріч виповнюється сто років із того знаменного дня, коли Національний музей у Львові відкрив свої експозиційні зали для глядача. 13 грудня 1913 року Митрополит Галицький Андрей Шептицький урочистим актом передав музей, який у 1905 році заклали як церковний, українському народові.
А ще саме цього року святкуємо 100-річчя від дня народження видатної дослідниці українського іконопису Віри Свєнціцької, діяльність якої нерозривно пов’язана з Національним музеєм у Львові. Ця жінка присвятила все своє життя вивченню і популяризації нашого народного мистецького скарбу і стала його берегинею.

|
фото: Андрій Польовий |
Основну програму урочистостей у Національному музеї ім. Андрея Шептицького з нагоди цих двох ювілеїв розпочали цього тижня відкриттям одразу чотирьох особливих виставок: “Пам’яті Андрея Шептицького”, “Покров Пресвятої Богородиці: твори XV-XIX століття зі збірки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького”, історико-документальна виставка: Віра Свєнціцька (1913-2013) – відомий дослідник давньоукраїнського мистецтва, бібліографічна виставка видань НМЛ (1908-2013).
На виставці “Пам’яті Митрополита Андрея Шептицького. Пам’ятки з колекції Музею сакрального мистецтва імені Антона Петрушевича Львівської митрополії УГКЦ” експонують вибрані, найбільш значимі пам’ятки у трьох розділах – документальному, родинно-меморіальному та мистецькому.
Всі ці експонати, серед яких розп’яття, євангеліє, ряси, покликані представити Митрополита Андрея як найвидатнішу особистість в історії Української Церкви ХХ століття, визначного культурно-громадського діяча та мецената, засновника і покровителя Національного музею у Львові. Особливої уваги заслуговує виставка “Покров Пресвятої Богородиці: твори ХV–ХІХ ст. зі збірки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького”. Сюжет “Покров Пресвятої Богородиці” належав до одного з улюблених сюжетів Віри Свєнціцької, тож ця тема присвячена пам’яті науковця.
До відкриття виставки “Покров Пресвятої Богородиці” готувалися впродовж чотирьох років

|
фото: Марічка Ільїна |
У залах музею представлено 68 сакральних творів і понад 80% цих експонатів жодного (!) разу не виставлялися. Серед них – ікона, подарована Андрею Шептицькому у 1903 році, яка скоріш за все стала однією із перших у збірці церковного, а потім і Національного музею у Львові; унікальна ікона на камені і ще чимало дивовижних творів.
Про ці роботи “Пошті” розповіла куратор виставки, кандидат мистецтвознавства, завідувач відділу давньоукраїнського мистецтва Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького Марія Гелитович: – Ця виставка особлива тим, що тут уперше за сто років представлені ті твори українського сакрального мистецтва, які ніколи не виставлялись! До цього вони знаходились у наших фондах.
До відкриття виставки “Покров пресвятої Богородиці” ми готувалися впродовж чотирьох років. Чимало праці багатьох людей було покладено для реставрації представлених ікон. Це вперше у музеї для огляду представлено 68 робіт, тобто майже всі ікони з нашого фондосховища і лише 5-6 із них є у постійній експозиції.
Серед експонатів представлена улюблена ікона Віри Свєнціцької – Покрова Мати Милосердя, яка своїм плащем огортає всіх потребуючих
Виставка також є дуже важлива і з тої причини, що вона представляє найдавніші пам’ятки, які є не лише в нашій колекції, а й в Україні загалом. Ця тема представлена в основному в іконописі вже пізнішого часу – XVII-XVIII століття, особливо періоду бароко, ікони козацької Покрови. А от давні твори цієї тематики XIII–XV століття фактично взагалі не збереглися (найдавніша ікона XIII ст. знаходиться у збірці Київського художнього музею і, що особливо цікаво, походить з Галичини).
У нашій колекції найдавнішою є ікона кінця XV ст. і її представляємо у постійній експозиції музею. А сьогодні на цій виставці можна побачити по декілька ікон XVІ і XVІІ ст. До речі, саме під час реставрації цих творів нам вдалося ідентифікувати авторів за їх індивідуальним почерком.

|
фото: Андрій Польовий |
Крім того тут представлені ікони, пов’язані з постаттю Андрея Шептицького. Зокрема одна із них походить зі скиту Манявського, з тієї ж церкви, що й уславлений Борогодчанський іконостас пензля Йова Конзилевича. На звороті цієї ікони є цікавий пам’ятний і дарчий напис: 1903 року Андрей Шептицький відвідав руїни скиту і церкву Воздвиження Чесного Хреста при єпископі Левицькому. А оскільки церковний музей, який згодом став Національним, був заснований щойно в 1905 році, то ця ікона стала одим із перших експонатів.
Також серед експонатів представлена улюблена ікона Віри Свєнціцької – Покрова Мати Милосердя, яка своїм плащем огортає усіх потребуючих. Це вже інша іконографія, яка прийшла до нас із Заходу, але на українських теренах вона набула своїх особливих рис. Цей твір десь асоціюється із самою Вірою Свєнціцькою, яка попри наукову роботу була безкомпромісним охоронцем і берегинею цих пам’яток. Ікона якнайкраще відповідає її характеру і жертовній праці в музеї.
На виставці представлені в основному ікони. Але Покрова Пресвятої Богородиці була темою й в інших видах мистецтва – у графіці, в шитві, на хоругвах і в іконі на склі. У на є навіть такий унікальний експонат, якому напевно немає аналогів, виконаний у камені. Це Покрова з поліхромією в західному типі Мадонни Милосердя, яка тримає під своїм покровом конкретних осіб: видно що це портрети двох духовних і світських осіб, виготовлені спеціально на замовлення.
Маємо також дві ікони, створені Оленою Кульчицькою. Одна із них – гравюра, датована 1937 роком, була присвячена ювілею відтоді, як Ярослав Мудрий передав український народ під опіку Пресвятої Богородиці. Інша – живописна робота Богородиці з українськими дітьми, також Покрова.
Виставка “Покров Пресвятої Богородиці: твори ХV–ХІХ ст. зі збірки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького” триватиме в музеї до середини жовтня. Музейники планують показувати її до свята Покрови Пресвятої Богородиці – 14 жовтня. Тож поспішіть оглянути ці унікальні твори – скарби нашого народу!
До теми
Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького – одна з найвизначніших в Україні скарбниць пам’яток вітчизняної культури і мистецтва. Фонди музею налічують понад 150 000 одиниць збереження, репрезентуючи вікові традиції розвою української національної культури.
Предметом особливої гордості є найбільша й найповніша в Україні колекція середньовічного українського сакрального мистецтва XII-XVIII століть. Це ікони, скульптура, рукописи і стародруки, декоративна різьба, металопластика та гаптовані церковні тканини. Найбільш багатогранно у збірці музею представлена ікона XIV–XVIII ст., здебільшого з теренів Західної України. Вартісні пам’ятки писемної культури зосереджені у збірці рукописів та стародруків, формування якої розпочалося від часу заснування музею. Основу збірки заклали зразки, подаровані митрополитом Андреєм Шептицьким, а її поповнення на науковій основі було продовжене професором І. Свєнціцьким.