Дорослі... Дивне слово. Коли ми стаємо дорослими? І чи дорослішаємо хоч колись? Все залежить від кожного конкретного випадку... Не даремно ж вважається, що насправді нам стільки років, на скільки себе відчуваємо. 

Насправді це ж чудово – залишатися дітьми, хоч трошки. Тоді світ сприймається геть інакше, він, як і багато років тому, кольоровий, барвистий, яскравий і, що найдивовижніше, не перестає дивувати! А тим із нас, хто й досі хоч трошки залишається у дитинстві, особливо щастить, бо ми вміємо мріяти, продовжуємо радіти найпростішим дрібничкам і приносимо цю радість ще й нашим близьким і людям довкола. 

Чудово демонструє це твердження львів’янка Ірина Мориквас. Ця молода жінка, не маючи спеціальної художньої освіти, створює дивовижні картини, які своєю легкістю і, на перший погляд, простотою, запрошують нас у казковий світ дитинства.  Не вірите? Можете й самі переконатися і стати учасником маленького дива. Для цього потрібно лише завітати на виставку художниці, яка триватиме до 1 вересня  у галереї “Зелена канапа” і називається “Жовтий автобус”.

“У дитинстві я мріяла мати автобус. Великий гарний жовтий автобус. Особливо влітку, коли багато хто із друзів вирушав на села, у табори чи до моря. Тоді літо було сонячним, але порожнім. Мені здавалось: коли маєш автобус, то ним можна подорожувати разом із приятелями, їхніми батьками, братами і сестрами, дідусями та бабусями, – навіть з домашніми тваринами, – розповідає Ірина Мориквас. – Автобусом можна їздити до школи; у ньому можна сховатись, коли падає дощ чи коли страшно; він може бути прихистком для зустрічей та дозвілля…Не всі мрії здійснюються, але всі вони розвивають уяву. Ця виставка про те, що я побачила б, мандруючи світами у своєму жовтому автобусі.”

Побачивши її роботи, намальовані гуашшю на папері, ви й самі незчуєтесь, як станете пасажиром цього жовтого автобуса. Чим не диво? А ще ці картини так і просяться на сторінки доброї дитячої книжки, яких у нас, на жаль, не так багато. Тож не дивно, що ще на відкритті виставки у “Зеленій канапі” їх авторка несподівано отримала пропозицію про співпрацю як ілюстратора дитячого видання.

“Я вже давно шукала художника, який був би мені товаришем по духу і зміг би відобразити у моїй книжці всю таємничість дитячого світу”, – пояснила Катерина Немира, член Спілки художників України. Відтак можливо зовсім скоро ми зможемо гортати її книжечку “Бабусині оповіді” з такими щирими ілюстраціями Ірини Мориквас.