Четверта книжка від Іана Вайброу про пригоди Маленького Вовчика вдалася супердетективною і суперсучасною. Готуйтеся познайомитися зі Жерлоком Хохмсом та його Технослідопитом, а також розшифровувати таємничі послання, вивчати генні модифікатори, шукати вкраденого привида Вовчила-Хижачила та розплутувати страхітливі злочини.

Адже саме цим займаються-переймаються відомі слідчі з “Лісового розшукового агентства жовтооких детективів”: Маленький Вовчик, Репетун, Гаврик Воронько, Ведмедик Нормус та Чухля-Нюхля, які, хоч би що вигадав підступний пан Крутихвіст, завжди будуть на висоті. 

Відкрийте для себе світ дикої природи за допомогою книги “Король Гризлі” класика пригодницької літератури Джеймса Олівера Кервуда. Кервуд – нащадок всесвітньовідомого письменника-мариніста Фредерика Маррієта з одного боку та вождя індіанського племені могавків з іншого. Свій перший твір з 200 тисяч слів юний Джеймс написав у 9 років. Його твір вперше опублікували у газеті “Арґус”, коли хлопцеві було 16 років. А після того, як письменник розбагатів на своїх творах, він побудував у рідному місті будинок у стилі ХVІІ століття – замок.

Реалістичні ілюстрації для “Короля Гризлі” від “Видавництва Старого Лева” створила Наталі Ярова.  Головним героєм твору є Тор – велетенський ведмідь гризлі, справжній король не лише ведмежого роду, а й усіх гір, де він живе. Мисливець Джим Ленгдон та його помічники прийшли на ті терени з єдиною метою – вбити Тора.

Вони переслідують його всюди. А грізний гризлі тим часом усиновлює осиротіле ведмежатко на ім’я Мусква і навчає його виживати у лісі. І от одного дня Ленгдон зустрічається з Тором. Вони стоять на краєчку скелі, рушниця Ленгдона зламалася. Переслідувач перетворився на переслідуваного. Ведмідь і людина протистоять одне одному, і людина не має тут жодних переваг… Хто вціліє? У чиєму серці переможе добро?

Новинка від Оксани Сайко, автора книги “Новенька та інші історії”, лауреата конкурсу “Книга року BBC – 2012”. На обкладинці “Кав’ярні на розі” – картина Сергія Цемрюка із серії “Старе місто”. 

“Минуло кілька місяців, відколи я почала працювати в дядька. І, попри втому та невпевненість перших тижнів, невдовзі я зрозуміла, що кращої роботи годі й бажати. Я заприязнилася з людьми і дуже звикла до самої кав’ярні – такої привітної та затишної. Мені подобалося спостерігати за відвідувачами й таким чином пізнавати їх. Вони перекидалися зі мною словом, приносили у цей невеликий простір свої дрібні радощі та прикрощі, своє життя, свій настрій... Цілий світ, у кожного власний, особливий, складний, світло-темний і кольоровий водночас, сповнений своїх таємниць…” (уривок з твору)