З 5 по 10 серпня в Карпатах, поблизу Буковеля, триває IV Літня літературна школа. Лекції для письменників-початківців з усієї України читають публіцисти, перекладачі та видавці: Юрко Іздрик, Тарас Прохасько, Юрій Макаров, Любко Дереш, Лариса Денисенко, Богдана Матіяш, Ірина Вікирчак, Гриць Семенчук, Ростислав Семків і Завен Баблоян. 

Участь у Літшколі можуть взяти письменники, поети, перекладачі та редактори віком до 35 років. Подаються до неї як початківці, так і досвідчені письменники  з творчим доробком і здобутими перемогами у літературних конкурсах, розповідає один із засновників Літшколи Дмитро Стретович. З його слів, і тим, і тим часто бракує знань про літературний процес – як український, так і світовий. Окрім того, для письменників проводять майстер-класи з побудови сюжету, композиції, вчать працювати над мовою.

Організатори Літшколи кажуть, що навчити писати неможливо, однак можливо дати знання з теорії літератури, яких так часто бракує молодим авторам. Така неформальна освіта допомагає зорієнтуватися на книжковому ринку. Адже література – не лише творчість, а й величезна організаційна робота. Тим часом фахівці запевняють, що культурний менеджмент в Україні розвинений погано, тож тим, аби продати книжку, переймається передусім сам письменник, а не видавець.

Ростислав Семків читатиме лекції у Літшколі вперше. Каже, свою аудиторію поки що уявляє не дуже добре, однак, посилаючись на власний досвід, зазначає: кругозір молодих авторів стає дедалі ширшим. Та добрих текстів від цього, щоправда, більше не стає.

“Іноді, взявши до рук рукопис молодого автора, розумієш, що він дуже мало читає. А для того, щоб писати хороші тексти, треба читати хороші тексти – цей факт незаперечний. Хтось боїться впливу інших авторів, але це досить хибне бачення. Не завадять знання і з теорії літератури. Я не прихильник тієї романтичної думки, якщо автор геніальний, то йому нічого не треба знати. В сучасному світі хороша, якісна література – це розумна література”, – пояснює видавець.

На переконання Ростислава Семківа, питання якості в українській літературі стоїть гостро. Бурхливий літературний процес триває, а наявність хорошої книги в Україні  під сумнівом. Саме цій проблемі присвячена його лекція.

Однак якщо про якісну складову літератури ще можна сперечатись, то щодо комерційної сторони видавничого процесу Дмитро Стретович висловлюється однозначно: продавати книги в Україні здебільшого не вміють, тож цього також потрібно вчити. Коли процес написання закінчується, успішним митцем є той, хто вміє займатися власним промо.

Більшість видавництв в Україні не готові брати це на себе – на серйозні акції бракує штату і бюджету, а ще частіше видавці просто не бачать потреби це робити. “Класичний дрібний видавець в Україні – це той, хто надрукував наклад, сів на нього і бідкається, що ніхто не купує книжок”, – каже Дмитро Стретович.

 Понад те, сьогодні в Україні неохоче видають молодих авторів. “Натомість, як правило, беруть розкручені бренди. Це гарантований наклад, і книга ніби сама по собі розкручується, не потрібно докладати великих зусиль. А що стосується дебютантів, то тут із однієї книжки не зробиш ім’я, серйозні продажі йдуть тільки після другої-третьої, але то надто довгий шлях”, – розповідає організатор Літшколи.

Ще один лектор, видавець і літературний менеджер Завен Баблоян, пояснює, що початківців, як правило, намагаються “продати” в рамках якоїсь серії або роблять наголос на дебюті. Проте що художнішою є книга, то важче спрогнозувати, як вона продаватиметься, каже він. “Видання художньої літератури – це своєрідне розкидання тенет і розставляння пасток на читача. Стабілізація жанру – це відкриття “стежки на водопій”, а успіх позажанрового автора – коли ти раптом натрапляєш на великого звіра”, – каже видавець.

 Що ж до іменитих авторів, то на користь їхньої популярності, і продажів(!), працює те, що більшість із них має активну громадянську позицію і працює в жанрі публіцистики.

“В Україні це ще пов’язано і з тим, що письменницькою працею дуже важко прогодуватися. Тобто не так журналістика “просуває” автора, як його літературна слава “конвертується” в журналістику. Наскільки я здатен порівняти, на Заході або в країнах з краще розвинутим книжковим ринком мало хто з літераторів, скажімо, читає разом із музичними гуртами. Проте більш розповсюджені автограф-сесії у книгарнях, проводити які в нас має сенс хіба що на якихось великих фестивалях”, – каже Завен Баблоян.

Літня літературна школа – це проект Центру літературної освіти. Зі слів його засновників, одним із напрямків будь-якої великої структури, що працює в книжковій сфері, є навчальні програми для авторів та видавців. В нас ними займаються такі літературні фестивалі, як “Книжковий арсенал” або “Форум видавців”. Окрім цього, в Україні, а також у Грузії та Вірменії, діє освітня програма Book Platform, ініційована болгарським фондом Next Page.