У попередніх числах “Пошта” знайомила читачів з основною програмою IV Одеського міжнародного кінофестивалю (12 – 20 липня). Сьогодні ж ми розповімо про позаконкурсну програму, а точніше про наші вітчизняні фільми, які будуть представлені в секції “Українські гала-прем’єри”.
Гості ОМКФ матимуть змогу насолодитися прем’єрними показами одразу трьох українських стрічок – першого в Україні 3D горрору “Синевир”, кримінальної комедії “Ломбард” і документальної короткометражної стрічки “Табір”.
В центрі першого вітчизняного фільму жахів у форматі 3D “Синевир” – історія про містичного песиголовця, що живе на берегах однойменного закарпатського озера, де загадково зникають люди. Як стверджують режисери (брати Олександр та В’ячеслав Альошечкіни), містичний сюжет заснований не лише на місцевому фольклорі, а й на історичних фактах, зокрема, знайдених у Софії Київській фресках із зображенням песиголовця. На III Міжнародному 3D Кінофестивалі в Москві (2012 р.) “Синевир” був удостоєний Гран-прі. В стрічці використані пісні всесвітньо відомого українського композитора і поета Володимира Івасюка.
Фрагмент нової картини “Ломбард” був показаний у рамках презентації Work-in-Progress на минулорічному Одеському кінофестивалі. Кримінальна комедія Любомира Левицького, відомого українському глядачеві завдяки молодіжному трилеру “Штольня”, – це історія двох братів, які виросли в кримінальному районі та отримали в спадок від батька відомий у місті ломбард.
У кінострічці, крім професійних акторів (зокрема артиста комік-трупи “Маски” Георгія Делієва), знялися хореограф Григорій Чапкіс, співачка Аліна Завальська і телеведуча Василиса Фролова. Остання робота Любомира “Тіні незабутих предків” на стадії постпродакшну заявлена у професійній секції ОМКФ-2013 (Work-In-Progress ОМКФ-2013).
Також у секції “Українські гала-прем’єри” покажуть документальний фільм про ромів “Табір” від незалежного українсько-італійського режисера Олександра Балагури, лауреата премій міжнародних фестивалів. Короткометражна стрічка – другий фільм Балагури про цей циганський табір, знятий через 20 років після хроніки “Вулиця-вдова” (1991 р.).