Сьогодні у кав’ярні “Шту­ка” (вул. Котлярська, 8) о 18.30 розпочне­ть­ся по­каз фільму Берт­рана Таверньє “Опів­нічний джаз” (на фото справа – кадр із 

фільму). Цього разу Олег Ясь­­­­ків, куратор кіно­клубу, учас­ники якого традиційно збираються по вівторках, під­готував справжній подарунок шанувальникам не лише хорошого кіно, але й гарної музики.

З його слів, французький режисер Бертран Таверньє пристрасно любить цей музичний стиль. Тож його фільм “Опівнічний джаз” став кінематографічним освідченням в любові джазу та одним із кращих з-поміж тих, що розкривають його природу. 

У фільмі ви побачите і відчуєте все, що притаманне джазу: атмосферу вечірніх міст, тютюновий дим, тьмяне світло в клубах, звучання труби і саксофона, чорношкірі одухотворені обличчя, присмак спиртного на губах, людські драми та сліди поцілунків самотніх жінок. Це розповідь про дружбу і надію на світле в житті, яким би важким воно не було…

Для тих, хто знається на джазі, імена Бада Пауела та Лестера Янга, на біографіях яких заснований фільм, звучатимуть немов ноти знайомої мелодії. Той факт, що тут, хоч і в епізодичних ролях, з’являються легенди джазу Гербі Генгок, Джон Маклафлін, Рон Картер, Вейн Шортер, Бобі Гатчерсон, лише перетворить уявну мелодію на імпровізацію з власного життя. А те, що відомий тенор-саксофоніст Декстер Гордон виконує у фільмі головну роль, стане приводом відволіктися від буденності.

“Джазові імпровізації Гербі Генгока (на фото зліва), які він написав спеціально для “Опівнічного джазу”, примусять відкласти всі справи і прийти до кіноклубу, щоб у теплій атмосфері подивитися гарне кіно, головним героєм якого є чудовий джаз, – каже Олег Яськів. – До речі, саме за цю роботу Гербі Генгок здобув дві престижні нагороди – “Оскара” і “Сезара”.

Взагалі-то, джаз – один із найяскравіших та найзагадковіших феноменів минулого століття. Він став справжнім притулком для самотніх душ, кількість яких примножували численні військові та економічні катаклізми тої епохи.

Джаз став дуже особистою музикою для людей, здатних глибоко відчувати сум і радість, любов і розлуку. Він був акустичним супроводом доброго спиртного, тютюнового диму, навіть легких наркотиків і водночас окреслив координати часу та кращі роки цілих поколінь.

Багато людей любить джаз. Навіть ті, хто не розуміють його. Бо неможливо залишатися байдужим до музики, що ллється з душі музиканта в душі слухачів, так як неможливо не відгукнутися на щирість і біль. А ще неможливо пропустити показ “Опівнічного джазу” і втратити унікальну можливість на кілька годин зануритися в дивовижний світ гарної музики і доброго кіно.