Красива квітка, яка розцвітає!
Оксана Муха, співачка, – про творчість, Квітку Цісик, улюблені пісні, друзів та сина
Ми, львів’яни, пишаємося, що наше рідне місто багате на таланти! Унікальним співочим скарбом Львова є квітка, яка розцвітає на музичному небосхилі України, виконавиця з чарівним і унікальним голосом та дивовижною енергетикою Оксана Муха. О, як щиро, з якою теплотою, філігранно і напрочуд ніжно вона співає, і співає від душі! Досі так щиро співала хіба американка українського походження Квітка Цісик.
І недарма у 2011-му народна артистка України Ніна Матвієнко влучно сказала: “Оксана Муха – наша друга Квітка Цісик. Квітка Цісик повернулася до нас голосом Оксани Мухи… Щаслива, що талант Квітки передався цій милій тендітній дівчині”.
Тоді, у квітні 2011-го, Оксана перемогла у І-му Міжнародному конкурсі романсу ім. Квітки Цісик, де Ніна Матвієнко була головою журі…
Особисто мене голос Оксани Мухи зачарував назавжди, щойно я почула пісні у її виконання під час концерту “Проект Івасюк”, який відбувся у березні у Львівській опері. Вдруге її чарівний голос мала щастя почути минулого тижня у філармонії під час вечора української пісні “Незабутня Квітка”. Зал був загіпнотизований атмосферою та енергетикою співачки та Академічного камерного оркестру “Віртуози Львова” під керівництвом Мирона Юсиповича й аплодував стоячи! Сама ж Оксана Муха переконує: цю енергетику дає їй саме глядач. “Нарешті у філармонії вперше в Україні пісні Квітки Цісик прозвучали з оркестром! Я щаслива!”, – каже виконавиця.
Щодня поціновувачів її творчості все більше й більше, і країна відкриває для себе Оксану Муху. Певна: її талант заслуговує на пошанування та визнання в Україні!
Аби більше дізнатися про творчість та плани виконавиці, “Пошта” запросила співачку в гості до редакції. Залишатися собою, робити справу, яка подобається тобі і приносить радість людям, наполегливість й сила волі – усе це про нашу співрозмовницю. Я особисто була шокована, дізнавшись, що свого часу місцеві радіостанції відмовили у ротації її альбому!
Ще в Оксани Мухи добре і чуйне серце – вона завше активно долучаєтеся до благодійних акцій, які проводять у Львові. Ну і, звичайно, вона любляча матуся – виховує 4-річного сина Данила.
– Оксано, прошу сказати, якою була ваша реакція, коли Ніна Матвієнко назвала вас “другою Квіткою Цісик”? Пишаєтеся цим?
– Звісно! Коли тебе порівнюють із легендарною Квіткою, – це дуже багато, але це й великий обов’язок! Ба більше, коли це каже Ніна Матвієнко! У мене й досі мурашки по шкірі, коли цитують її слова…
Квітка Цісик у моєму серці з дитинства. Я слухала дуже багато її пісень… Пишаюся, що виросла у співочій родині, де завше лунала і лунає українська пісня. Без жодних роздумів обрала музичний шлях. Мій батько – професійний баяніст, він закінчив консерваторію. Мама – за освітою медик, але вона так гарно співає! У нашій родині, коли ліпимо вареники – співаємо, жартуємо – також співаємо! Особливо любимо народну пісню. Маю татові записи, де нам зі сестрою 4-5 років, і ми співаємо українські пісні.
– А коли вперше почули пісні Квітки?
– Вдома. Батько був на гастролях у Канаді і звідтіля привіз касету Квітки Цісик. Я ще була малою… Пам’ятаю, як ми з батьками їздили у Карпати на водоспад, вмикали магнітофон і слухали пісні Квітки – звук річки і її голос! Це неймовірно! А ще раніше пам’ятаю, як у кімнаті співала пісню “Чом ти не прийшов, як місяць зійшов…” і уявляла собі велику сцену…
– Ваша мрія збулася!
– Так.
– А нині мрієте, скажімо, про сольний концерт?
– Не можу сказати, що марю сольним концертом… Звісно, хочу аби він відбувся. Хочу записати якомога більше… Наразі відкладаю сольний концерт. Поясню чому. По-перше, лише зараз люди починають про мене чути. Не думаю, що їх одразу варто “бомбити” своїм сольним концертом. Потрібен ще час, аби добрати репертуар, який би відповідав моєму внутрішньому світу.
– Даруйте, а заздрості багато?
– … я ще не знаю.
– Оксано, а як ви, позитивна людина, будете від цього закриватися?
– Буду робити те, що маю робити. Перше, в чому вже переконалася: не зрадити собі, залишатися собою, робити справу, яка подобається тобі… І нехай кажуть, що це не “формат”.
– А хто так каже?!
– Всі радіостанції (окрім державного радіо).
– … у Львові?!
– Так. Це було у 2011-му… Директор хорової капели “Дударик” Дмитро Кацал не раз наголошував: маю розвивати свій спів. Тоді й виникла думка записати сольний альбом. І наприкінці 2010-го презентувала перший сольний альбом “RE:SHETO” і пішла проситися, аби мої пісні звучали на радіо. Але… Мені сказали: чудові пісні, вокал, але ви не “формат”.
– Напевне, було боляче. Плакали?
– Ні, не плакала. Боляче не було, було щонайменше дивно. Праця була колосальна, і запис народної музики у сучасному аранжуванні був на високому рівні. Натомість тобі кажуть, що це не “формат”… Я дужу люблю народну пісню, яка мені є органічною і близькою. Тому абсолютно логічним і закономірним було записати пісні, які були в серці. Я працювала три роки…
– Але ж аналогічна історія була і в Квітки Цісик. Їй також сказали, що не “формат”… Тепер її спів обожнюють!
– Так, подібна історія. Загалом у мене багато схожостей із Квіткою. Батько також Володимир. Сестра – піаністка. Я, як і Квітка, скрипалька. У неї син, і у мене – також.
– Скажіть, будь ласка, а багато у вас було у житті перепон?
– Дуже багато... Головне – не здаватися! Доля кожному з нас дає випробування. Але знаю на 100% – Бог завше мені допомагає. На заміну болю приходить щось позитивне…
– Батьківська підтримка у таких нелегких ситуаціях є важливою?
– Безперечно! Це і є та єдина підтримка. Тішуся, що мама і тато приходять на концерти за моєї участі.
– Знаю, що у житті вам пощастило з добрими друзям, серед яких і відомий скрипаль-віртуоз Олександр Божик.
– О, так. Із Олександром ми навчалися в одному класі. Згодом почали працювати в одному оркестрі. У творчості стали однодумцями. Ще маю добрих друзів у Пласті. Загалом Пласт – це велика частина мого життя. Тішуся цим.
– А що вам дав Пласт як співачці?
– Мрію! У Пласті все дуже романтично…
– Розкажіть, будь ласка, а що це за історія про збірник пісень до 100-річчя Пласту “При ватрі”?
– Радію, що торік видали цей збірник. Я виграла конкурс культурно-соціальних проектів і Львівська міськрада пообіцяла проплатити випуск цього CD. На цей проект витратила понад 17 тис. грн. Диск вийшов, але місто кошти досі так і не проплатило… Все впирається у Держказначейство.
– Аби видавати альбоми, проводити концерти співакові потрібен продюсер. Зараз ви самі собі продюсер?
– Так (сміється – “Пошта”). Мене дуже цікавить творча складова. Я ніколи не погоджуся на дешеву попсу! Мені легше працювати самій. Я маю друзів-музикантів, із якими раджуся, які мені допомагають.
Ось зараз спілкуюся з однокласниками. Зокрема це Ігор Кузик, який разом зі своїм товаришем зробив аранжування пісень Квітки Цісик на концерт у філармонії “Незабутня Квітка”
– Що будете робити, якщо хтось із київських продюсерів запропонує співпрацю?
– Можна поєднувати – жити тут і працювати. Нині техніка це дозволяє. Не впевнена, що змогла б жити у Києві… Хотіла б жити у Карпатах! (сміється – “Пошта”). У горах мені добре. Там тихо, ніхто нікуди не поспішає, там люди дбають про хліб насущний… Чим більше в людини коштів, тим більше вона непотребу збирає на себе. Для чого народжена людина? Відродити себе, прославляти Бога, не ображати нікого навколо. Кажу про мораль… Загалом гори мене надихають і я після Карпат співаю краще. Це ж така енергетика! Ось восени була зі сином у Карпатах. Співала… Це така насолода!
– Скажіть, будь ласка, а як ваш син ставиться до маминої творчості? Сприймає чи ревнує до співу?
– У свої чотири роки Данило страждає, що мама стільки часу приділяє співу… Він не дозволяє мені співати. Обіцяє, що буде чемний, лиш би взяла його на репетицію. У нашій співочій родині Данило не співає взагалі. З іншого боку, він любить танець і йому це подобається. А ще його хобі – плавання, особливо охоче пірнає. А як він любить вогонь! Скажімо, він такий щасливий, коли сидить біля своєї маленької ватри у Карпатах. Тішуся сином.
– Повернімося у 2011-ий до Міжнародного конкурсу ім. Квітки Цісик. За звання найкращого виконавця пісень із репертуару Квітки боролися конкурсанти з багатьох країн. Ви заслужено виграли Гран-прі. Що цей конкурс означав для вас?
– До речі, з участю у цьому конкурсі тягнула до останнього. Обирала з-поміж кількох пісень. Виконувала пісню з доробку Квітки Цісик “Тече річка невеличка” та пісню з власного дебютного альбому “RE:SHETO” “За річкою, за Дунаєм”. Тоді на конкурс прийшла хворою – мала температуру і сильний кашель. Думала, що не зможу співати і відмовлюся від участі у конкурсі…. Сталося чудо. Господь мені допоміг. І, слава Богу, все вдалося.
– Тоді членом журі конкурсу була Ніна Матвієнко, з якою ви так бажали познайомитися…
– О, так. Дійсно, давно хотіла познайомитися з Ніною Матвієнко. Це була моя мрія! Мрія побачити її бодай раз зблизька… А вона так тепло до мене віднеслася – підійшла до мене і обійняла! Це так трепетно…
Спочатку я слухала пісні Квітки Цісик, а вже потім – Ніни Митрофанівни. Ніна Матвієнко заворожувала мене своїм чистим співом. Пісні Квітки – це академічний вокал, академічна подача, у її піснях – душа.
– Прошу сказати, а які пісні нині є вашими улюбленими?
– З репертуару Квітки Цісик найбільше люблю “Журавлі” і “Ой, верше, мій верше”. Хтось скаже, що хочу страждати… Пам’ятаю, як їх чула ще малою дитиною і плакала. Як можна було так Квітці заспівати, аби мала дитина слухала і плакала?!...
А з пісень Володимира Івасюка шалено люблю “Мальви”. Тут життя. Тут не просто спів. Тут такий глибокий біль, і таке проникливе розуміння мами, і символіка мальв. Плакала, коли вперше чула, як цю пісню виконує Софія Ротару.
– Минулого тижня під час вечора української пісні “Незабутня Квітка” у – філармонії приємно було бачити, як ви і диригент Академічного камерного оркестру “Віртуози Львова” Мирон Юсипович щиро тішилися спільною працею!
– Та ми просто дихали на повні груди на сцені! А перша пісня “Коханий..”. Які ж то були емоції та жива енергетика! Саме це має бути на сцені. Бачила як реагує на пісні глядач – йому сподобалося, і це найголовніше! Нарешті вперше в Україні пісні Квітки Цісик прозвучали з оркестром! Я щаслива! У цей виступ ми з Мироном Юсиповичем і “Віртуозами Львова” вклали душу.
– Звісно, доповненням до образу є і красиві сукні. Плаття, в якому ви виступала в оперному під час “Проекту Івасюк”, просто фантастичне! У філармонії ви також були у дуже оригінальній сукні. Розкрийте таємницю, а хто шиє вам таке гарне вбрання для сцени?
– Дякую за комплімент. У мене є дуже хороша товаришка Олена Болдирєва, з якою ми вчилися в музичному училищі. Вона піаністка, яка згодом стала дизайнером одягу. Вона пошила мені сукню на презентацію першого сольного альбому “RE:SHETO”. Є ще одне її плаття у народному стилі. І сукня для концерту в оперному – також її старання. Всі сукні – її ідеї, за що щиро дякую Олені! А плаття для концерту у філармонії пошила дизайнер Роксолана Богуцька. Також вдячна цій талановитій жінці та хорошому дизайнеру!
– Ви так чуттєво співаєте про кохання. А чим для вас є це почуття?
– Кохання – це хвороба. Але вона потрібна нам у житті. Коли людина закохана, у неї стільки ідей! Кохання – це муза…
– Що вам особисто потрібно для щастя?
– Найбільше я потребую людини, яка буде підтримувати мене, зокрема у творчості.
– Оксано, якими є ваші творчі плани на цей рік?
– О, задумів чимало. У найближчій перспективі – у травні у Львові глядача чекає ще один концерт “Проекту Івасюк”. Потім ці пісні почує і столиця України. У 2013-му хочу записати колядки. Також збираю репертуар для другого сольного альбому.
До теми:
Оксана Муха народилася у Львові. Навчалася у Львівській музичній школі-інтернаті ім. Соломії Крушельницької.
У 1996 р. вступила у Львівське музичне училище ім. Станіслава Людкевича. У 2005 р. закінчила Львівську музичну академію ім. Миколи Лисенка по класу скрипки.
У 2006 р. спільно з мистецьким об’єднанням “Дударик назавжди” записала альбом “Галичанка”. З 2007 р. – солістка капели “Дударик”.
У 2010 р. – перший сольний альбом “RE:SHETO”.
У 2011 р. – перемога у І Міжнародному конкурсі українського романсу ім. Квітки Цісик.
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Іван Палфій
Шкода, що не знав (не слухав) її раніше. Вперше почув у Львівській опері на "Проекті Івасюк". Зразу ж в цей вечір прослухав все, що було на You Tube. Я зачарований її співом і особистістю. Вона не друга Квітка Цісик. Вона Оксана Муха. Приємо, що ми живемо в одному місті. Згоден з Оксана Думанська, для мене також її пісня - свято, а не буденщина.
Оксана Думанська
Оксана Муха -- оригінальна співачка, а ми звикли весь час порівнювати, називаючи імена знаменитостей. Я б оцінювала унікальність Оксани по-іншому: прекрасний голос і прекрасна душа сполучилися в одній людині, якій не потрібно дешевої популярності. Добре, що її голос не лунає з усіх радіостанцій поміж штучно створених "зірок", добре, що її пісня -- це свято для шанувальників, а не буденна річ.