На календарі – кінець квітня. А це означає, що в нашому місті починається гаряча пора: Львів захоплять у полон різноманітні туристичні та культурні акції, які будуть цікаві усім – від старого до малого. Великодні і травневі свята, День матері, День Львова, День батяра, Фестиваль писанок і “Флюгери”  – всі ці заходи триватимуть у місті Лева впродовж першої половини травня. Але коли ми все це переживемо укупі з майже двотижневими державними “канікулами”, наше місто повернеться до спокійного, розміреного життя. Городяни  знову матимуть час піти на філіжанку кави, роззирнутися і побачити, що розцвіли каштани… Насолодитися спокоєм і послухати добру класику, яка так пасує нашому старенькому Львову, –  бажання цілком здійсненне, бо якраз у середині травня розпочнеться один із найстаріших фестивалів, який називають весняною візитівкою культурної столиці України, а саме XXXІI Міжнародний фестиваль музичного мистецтва “Віртуози”. Він триватиме з 14 травня до  9 червня у Львівській філармонії.  Для містян та гостей його організатори підготували цікаву й різноманітну програму. Відбудуться 23 концерти, на яких виступатимуть музиканти-віртуози з усього світу, в тому числі й уродженці Львова. 

Напередодні свят з “Поштою” радо поспілкувався диригент, генеральний директор Львівської обласної філармонії Володимир Сивохіп. Говорили про історію, особливості, сюрпризи та гостей “Віртуозів”.

 – До такого віку, 32 років, навіть не всім вдається дожити, на жаль… А тут маємо фестиваль, який у історичному аспекті переживає зміну століть, тисячоліть, держав, і з року в рік завдяки своїй вагомості здобуває щораз більшу популярність. 

Щодо історії. Більше про неї ми говорили два роки тому, на 30-х “Віртуозах”. В ті часи ми гонорово писали – “Нам 30 років!”. Це був 2011-й. Тоді ми зверталися до історії, робили виставку перших плакатів фестивалю і на них ми бачили його передісторію на початку 80-х років минулого століття. Тоді у “Віртуозів” була гучна назва: “60-річчю утворення СРСР присвячується – свято мистецтв “Виртуозы страны”. Ця попередня країна також жила ювілеями... Чудово пам’ятаю, як під час мого навчання в музичному училищі всі готувалися до 60-річчя утворення СРСР. Ішли назустріч йому оптимістично, з пафосом, робили багато хороших речей, в тому числі й мистецьких. Але, на жаль, я не відчув того пафосу зовсім недавно, коли ми йшли назустріч 20-річчю Незалежності України. Не все погано було в нашій історії. Ми дуже швидко все забуваємо, відкидаємо. А той, хто забуває свою історію, відкидає її, не плекає, той не має майбутнього. І напевно на тому острівці фестиваль “Віртуози” має своє майбутнє, бо пам’ятає свою історію. Він не відкинув ті роки зі словами “це було в іншій державі, нам це не потрібно”!

32 роки тому на  “Віртуозах” виступали  Олег Криса, Володимир Співаков, Юрій Башмет, Саулюс Сондецкіс, Тетяна Чекіна, навіть Альфред Шнітке. То були імена першої величини в Союзі. А Союз – величезна держава, фактично півматерика! І ця держава зробила нашому місту велику честь, бо саме у Львові відбулось оте свято радянського мистецтва “Виртуозы страны”. Тож маємо дякувати історії за цей фестиваль, за те, що він пройшов усі перипетії і через 30 років на нього знову змогли приїхати і Олег Криса, і Тетяна Чекіна, і Юрій Башмет. 

Залишаються зірки, які проїжджають через Львів, з’являються нові, інші, бо Львів і тепер є культурним осередком, що немов магніт притягує до себе все краще, що є в мистецтві, в музичній культурі зокрема. Наше завдання як людей тогочасних (бо ж мусимо розуміти, що ми тимчасові на цьому світі) – не зіпсувати, не перервати, а підтримати традицію, долучитись до неї, примножити її. Тож можу сказати, що метою чергового 32-го перехідного фестивалю “Віртуози” (ювілейним для нас буде 33-й, бо я дуже люблю такі подвійні числа) буде підтримати те, що вже зробили наші попередники, підтримати бажання публіки слухати хорошу музику в хорошому залі, незважаючи на те, є настрій чи нема, гарна на вулиці погода чи падає дощ, добре підтримала держава чи погано… По-різному буває, але фестиваль існує. Я думаю, що він зайняв своє постійне місце, як тепер модно казати, на культурній мапі Львова. Це така добра весняна візитівка нашого міста.

 – Впродовж останніх десяти років фестиваль досить шанований владою, державою в міру можливостей, звичайно. Він завжди є в плані роботи Львівської облдержадміністрації та обласної ради. Звичайно, сума 100 – 150 тисяч гривень, виділена з обласного бюджету на проведення фестивалю, може комусь здатися дуже великою. Але дивіться самі: маємо провести 23 концерти, на 21 із них з Європи прибудуть як мінімум чотири солісти. Їм треба оплатити переліт, заплатити гонорар –  бодай по тисячі євро кожному, поселити в готелі. Тож тих 14-15 тисяч євро, які нам виділяють, вистачає тільки на два-три хороші концерти!

З іншого боку, не варто забувати, що в жодній країні світу немає такого, аби фестиваль класичної музики був комерційним. Зважаючи на те, ціна квитків у нас доволі символічна, бо фестиваль ніколи не окупиться грошима від продажу квитків. Але саме так і збираємо кошти –  копійка до копійки. Приємно, що цього року вже заклали суму для “Віртуозів” і в міському бюджеті, хоч вона значно менша, аніж в обласному. Львівська міська рада також дає нам певну дотацію, бо розуміє, що цей фестиваль є візитівкою Львова, а не приватною справою Львівської філармонії. 

Крім цього, “Віртуозів” підтримують міжнародні інституції тих країн, чиї музиканти приїжджають на наш фестиваль. Перш за все польські та французькі. Намагаємося порозумітися з кращими львівськими готелями, які завжди йдуть нам назустріч. Інколи пропонують номери безкоштовно, а інколи роблять суттєві знижки. Головними нашими партнерами є “Ґранд-готель”, “Нобіліс”, “Замок лева”, “Дністер”, “Відень”. Це хороші, престижні готелі в центральній частині міста, з якими незалежно від погоди  і керівництва філармонія співпрацює вже багато років.

– Знаєте, це небезпечне запитання. Мені завжди кажуть: розставте акценти, як ви вважаєте, що є найважливішим? Для мене важливим є кожен концерт! Рівень учасників, зокрема й цього року, вибачайте за тавтологію, достатньо рівний. Але водночас кожен концерт має свою виконавську родзинку, яку належить виокремити. 

За роки існування фестиваль створив певну концепцію, вона з року в рік повторюється,  і в тому немає нічого поганого. Щороку є певні визначні дати в музичному класичному мистецтві, які вшановує весь світ. От, приміром, тепер, у 2013-му, це, поміж інших, ювілеї Джузеппе Верді та Ріхарда Вагнера. Цих дат “Віртуози” оминути не могли! Тому відкриттям фестивалю стане концерт “Гала Верді”, а закінчиться він вечором “Гала Вагнер”. Зрозуміло, що таке гала-заходи оперних композиторів, – у них обов’язково мають бути яскраві увертюри, арії, а отже, і яскрава оперна співачка. На “Верді” ми запросили дует: сопрано – львів’янку Софію Соловій, яка зараз робить успішну кар’єру в Європі, співає в кращих італійських оперних театрах, і тенора –  талановитого соліста Львівської національної опери Василя Садовського. На “Гала Вагнер” ви почуєте солістку Дюссельдорфської опери, вихованку львівської вокальної школи Наталію Ковальову. І як бачите, з цих двох концертів ми вже вибудували таку собі “арку пошанування” визначних класичних імен оперного мистецтва і запросили, вважаю, хороших оперних співаків.

 –  Завжди до участі у фестивалі намагалися залучити колишніх і теперішніх львів’ян, людей, пов’язаних зі Львовом, Україною, які тут зростали, виховувалися і тепер роблять успішну кар’єру в світі. Щороку кілька таких імен мусять бути в програмі “Віртуозів”. Інколи це молоді зірки, які щойно виїхали, інколи  вже відомі в світі музиканти. У 2013-му в рамках фестивалю нам вдалося зорганізувати кілька таких концертів уже зрілих, знаних зірок, які добре себе презентували. Маю на увазі сестер Ольгу і Наталю Пасічник, співачку, піаністку і скрипальку Соломію Сороку, яка приїде до нас із Детройта (США) зі своїм чоловіком – також відомим піаністом Артуром Гріном. Чекаємо і львівського віолончеліста Назара Джурина, що прибуде на фестиваль із Чикаго. На одному з вечорів він виступатиме з диригентом Робертом Генсоном і виконає Концерт для віолончелі з оркестром Антоніна-Леопольда Двор­жака. На іншому, вже під моєю батутою, Назар гратиме віолончельний концерт Гайдна. 

Поряд із цими людьми в програмі ви зможете побачити імена, які час до часу з’являються на “Віртуозах”, оскільки вже мають свою публіку, вона їх чекає. Такими улюбленцями львів’ян є піаністи Олексій Набіулін та Борис Блох. Сольний речиталь кожного з них буде представлений на фестивалі.

Є ще й інші відомі музиканти, котрих ми запросили, інші ювілеї, які ми так чи інакше старалися вшанувати під час “Віртуозів”. Зокрема, буде дуже цікавий вечір інструментальних концертів Арама Хачатуряна. Тобто, повертаючись місцями трішки ностальгічно до “Виртуозов страны”, одним із найвідоміших віртуозів ще тої держави був Арам Хачатурян. Пересічний культурний споживач напевно пам’ятає якщо не весь балет “Спартак”, то принаймні “Танець із шаблями” чи інші його уривки – запальних мелодій з кавказьким “присмаком” люди не забувають! Тож на 32-х “Віртуозах” організуємо три інструментальні концерти цього композитора – для фортепіано, віолончелі та скрипки з оркестром. І це буде ще однією родзинкою фестивалю, тим паче що музику Хачатуряна виконуватимуть троє чудових солістів: світова знаменитість –    віолончеліст Кирило Родін, українець –  скрипаль Дмитро Ткаченко, який живе у Лондоні, і наш львівський піаніст Олег Рудницький.

Ледь не забув розповісти про ще один дуже важливий проект в контексті ювілеїв. З ініціативи Львівської міської ради, яка, окрім фінансової підтримки, дає нам готовий, фактично оплачений проект, матимемо на фестивалі й “Краківський вікенд” у Львові (колись це були Дні Кракова у Львові). В його рамках відзначатимемо 80-ліття визначного не лише польського, а й світового рівня композитора, диригента Кшиштофа Пендерецького. Його батьки народилися в Україні, неподалік Радехова. Завжди розповідаю таку історію про нього: Пендерецький вже у нові часи, наприкінці 90-х, завітав до Львова. То були другі чи треті “Контрасти”. І на його концерт приїхало чимало “вуйків” з-під Радехова – кремезних, з такими густими бородами, які казали: ми також Пендерецькі, у нас все село – рід Пендерецьких!.. 

 – Останніми роками, йдучи назустріч публіці, намагаємося трохи виходити за межі класики і знаходити місце для тої музики, заради якої пересічний слухач готовий прийти до філармонії в будень, аби отримати позитивні емоції. Тож у програмі 32-х “Віртуозів” буде кілька вечорів хорошої, дещо легшої для сприйняття музики, аніж класична, зокрема  джазу. Перший такий проект – Вечір європейського джазу – стане неофіційним відкриттям фестивалю. Наступний, особливо цікавий мені, представить молода джазова вокальна формація з Москви COOL & Jazzy. Вони дуже гарно співають. І звичайно ж,  не можу не згадати виступ  музиканта-унікума, улюбленця львівської публіки Аркадія Шилклопера, який виконає знамениті рок-балади, що також мало б зацікавити і привернути ще більшу увагу глядачів до нашої віртуозної палітри.

 – Уже традиційно майже на кожних “Віртуозах” ансамбль “Високий Замок” разом із друзями-вокалістами Наталією Марківською, Оксаною Мухою та Володимиром Окілком формують свою програму, побудовану на українському мелосі, нашій пісенній класиці.  Цей проект тематичний. І якщо ми вже порушили цю тему, він не один такий на фестивалі. Окрім Верді, Вагнера та Хачатуряна, про яких я вже згадував, буде представлений і “Гала Моцарт”. Для виступу на ньому приїде ще одна колишня львів’янка, лауреат багатьох міжнародних конкурсів, яка тепер працює в Іспанії, скрипалька Каміла Харамбура. Вона виконає Третій скрипковий концерт Моцарта, кілька увертюр та симфонію. Подібним до нього буде й вечір Йоганна-Себастьяна Баха. Це така велич світової музики! На ньому представимо кілька клавесинних концертів у виконанні Наталії Свириденко. Спеціально для цього заходу придбали новий клавесин, тож це стане своєрідною презентацією інструмента в стінах Львівської філармонії.

 –  Щиро кажучи, після ремонту залів філармонії ми можемо собі дозволити організовувати виставки й у себе. Матимемо такий гарний проект до ювілею Кшиштофа Пендерецького, про який я вже казав. А  довкола нього під час першої половини фестивалю у фойє філармонії презентуємо виставку, пов’язану з Пендерецьким, його  життям і творчістю. Впродовж другої половини “Віртуозів” у нас експонуватимуть виставку відомого львівського художника (поки що не називатиму його імені, бо це має бути сюрпризом для публіки).

Що стосується  заходів у інших локаціях, то зал Львівської філармонії зручний і для  організаторів, і для музикантів. Тут добра інфраструктура, все налаштовано так, як треба, все напохваті. Завжди виникає питання: чому не виходимо на вулиці? Адже, кажуть, це тепер модно. У нас були серенади в Італійському подвір’ї та біля палацу Потоцьких… Так, воно ніби й потрібно, але не завжди все вдається. Травнева погода у Львові непередбачувана. Не певен, чи варто ризикувати і планувати концерт біля палацу Потоцьких, знаючи, що може здійнятись буря. А ставити стаціонарну сцену надто дорого – ми вже пробували це робити кілька разів. Влаштовувати концерт у Італійському подвір’ї, де все гарно, публіка хоче прийти, також можна. Але в такому випадку, як з’ясувалося, люди повинні прийти, сісти за столики і замовити шампанське. Та від цього змінюється сама суть заходу! Виконавці на це дивляться так: ми приїхали, аби дати концерт, а не грати в “ресторані”. Сама суть Італійського дворика дещо інша – це вже не те музейне середовище, де може відбутися гарний концерт, добрий мистецький проект…

Тобто цього року, за винятком концерту в Будинку органної музики, всі заходи проводитимемо виключно в стінах Львівської філармонії.