Давненько під стінами Львівської філармонії не було такого натовпу молоді. Що й не дивно, адже ось уже два тижні інтернет-простір та й усе місто рясніли рекламою “непересічної мистецької і театральної події – прем’єрної вистави епічної трагедії “Павлік Морозов” за п’єсою найпопулярнiшого i водночас найбільш скандального українського драматурга і художника Леся Подерв’янського”. 

Шанувальники його творчості сприйняли постановку на біс. Добірні матюки автора, можна сказати,  піснею лилися з вуст акторів – Олени Репіної, Олега Примогенова, Сергія Солопая, Сергія Калантая, Євгена Казаріна, лідера гурту “Кому вниз” Андрія Середи і журналіста та громадського і політичного діяча Миколи Вересня. Зал регулярно вибухав реготом та оплесками, глядачі навіть підходили ближче до сцени, щоб не пропустити жодного слова чи руху акторів, бо ж там творились “дива”! 

Сам автор п’єси, він же й художник-постановник Лесь Подерев’янський коротко представив цю постановку такими словами: “Ми з Кротом (режисером вистави Андрієм Крітенком – “Пошта”) вже давно хотіли зробити в цій країні щось таке, що б зі стін лайно посипалося. І коли Анатолій Димчук, галерист і куратор сучасного мистецтва, запропонував нам поставити “Павліка Морозова”, ми з радістю погодилися. Ще й у такій, як наша, країні: багато в чому ще відсталій, переповненій, незважаючи на двадцять років незалежності, рептильними “совковими” міфами. Інколи треба мати мужність глянути на себе в дзеркало, щоб зрозуміти, хто ми, що ми, і що робити. А шокувальне, брутальне сучасне мистецтво має нам всім у цьому допомогти”. 

Що ж, львівському глядачеві “Павлік Морозов” сподобався. Не почула в залі шушукань чи обурених вигуків – лише щирий сміх і часті оплески. Постановка направду вдалась! Овації – цілком заслужені. Але чомусь було образливо, особисто мені, за нашу країну, за нас усіх, за те, що ми так мало зробили і так мало змінили... Тож хоч і сміялась, але крізь сльози…