Сейм Реймі презентував нову кінострічку – екранізацію передісторії знаменитої казки Лаймена- Френка Баума

Нещодавно на екрани українських кінотеатрів вийшов довгоочікуваний фільм “Оз: Великий та могутній”. Любителі фентезі і пригод відтепер матимуть змогу оцінити нову стрічку американської кіноіндустрії.

Вона є передісторією книг відомого американського письменника і, власне, творця країни Оз Лаймена-Френка Баума, книга якого під назвою “Дивовижний чарівник із країни Оз” побачила світ ще 1900 року.

Сюжет фільму доволі заплутаний. Головний герой, про що, в принципі, не так уже й важко здогадатися, – Оз, фокусник із Канзасу, типовий бабій, що мріє розбагатіти. Якось він на повітряній кулі потрапляє у смерч, який заносить його в диво-країну Оз, яка у біді і давно чекає на могутнього чарівника, що порятує всіх її жителів від злої відьми. Та, на жаль, незважаючи на те, що ім’я його співзвучне з назвою держави, Оз не може нікого врятувати, бо не має магічної сили. І тут починається найцікавіше.

Герой фільму знайомиться з трьома відьмами – Теодорою, Еванорою та Глендою – і намагається з’ясувати, хто є хто. Бо в такий скрутний час дуже важко зрозуміти, котра з них служить добру, а котра перейшла на бік зла.

В цілому фільм багатогранний: інтригувальний сюжет, цікаві персонажі, безліч несподіванок та захопливих моментів. Треба віддати належне художникові-постановнику Робертові Стромбергу – він зробив неймовірні декорації! Усе виглядає так реалістично, що інколи здається, ніби ти сам потрапив у казку: тішать око чудові квіти, краєвиди, навіть починаєш переживати за своє життя, бо у тебе раптом летить щось гостре…

І хоча, здавалося б, усе зрозуміло, чим закінчиться ця історія, годі вгадати. Крім того, дуже оригінальним є початок:  перші 15 хвилин кінострічка чорно-біла. Глядач не може збагнути, що відбувається… Але з появою кольору усвідомлює,  що цей прийом доречний, навіть необхідний… 

“Оз: Великий та могутній” – фільм направду високоякісний. Талант режисера, гра акторів, фантазія сценаристів очевидні. Тому кожен, хто вважає себе кіноманом, просто зобов’язаний подивитися його.