Нова стрічка Міхаеля Ганеке не залишить байдужим нікого

Днями кав’ярня “Штука” та кіноклуб Олега Яськіва презентували черговий шедевр. Усі бажаючі могли переглянути та обговорити кінострічку відомого режисера та сценариста Міхаеля Ганеке “Любов” (“Amour”, Австрія, 2012). Ця без перебільшення грандіозна робота фактично не мала конкурентів на головних кінофестивалях світу 2012 року.

Здавалося б, що ж нового можна сказати про любов, адже більшість фільмів, пісень, інших творів мистецтва фактично просякнута темою кохання. Та Ганеке знає як здивувати глядача.

Сюжет доволі простий: подружня пара, проживши багато років, змогла зберегти кохання у своїх стосунках. Але все-таки любов не всемогутня і вік бере своє. Кохана жінка мсьє Лорана Анна починає танути на очах, їй поступово стає все гірше і гірше, а зробити нічого не можна, бо, на жаль, від старості ліків немає. Проте турботливий чоловік не залишає кохану ні на хвилинку і постійно підтримує її .

Як вам таке кохання? Подивившись на такі почуття закрадається думка: а чи буває таке насправді? Чи існує така любов взагалі? І підсвідомість підказує, що це, як мінімум, рідкість. Сотні разів ми чули різноманітні історії про кохання, але здебільшого це палке, пристрасне, божевільне і, як не прикро визнавати – скороминуче. Ганеке представляє нашій увазі приклад любові справжньої – самовідданої, зрілої, вічної, тієї, що не згасає разом із пристрастю, а стає тільки сильнішою. Вона витримає все: горе і радість, багатство і бідність. Мимоволі згадуються слова з Біблії: “Любов довго терпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не величається, не гордиться, не безчинствує, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не радіє неправді, але радіє разом істині, все покриває, всьому вірить, усього сподівається, все переносить”. Саме таке кохання переживають герої у цій кінострічці.

Незважаючи на те, що фільм має лише одну сюжетну лінію і фактично одне місце дії, він не дає занудьгувати, тримає глядача у постійній напрузі. Усі сцени показані чітко, без зайвих деталей і саме це дозволяє краще передати почуття. Усе настільки правдиво, щиро відтворено, що мимохіть даєш волю емоціям. Присутні незрозумілі, навіть приголомшливі моменти, що іноді просто вводять в ступор. Наприклад, коли пан Лоран дає дружині ляпас, чого ніхто не очікував або заплутана кінцівка, яку не можна однозначно витлумачити.

Аналізуючи таку його поведінку і загалом стосунки подружньої пари починаєш розуміти, що це кохання багатогранне, і, можливо, не всім нам судилось дізнатись усі аспекти: проблеми, радощі, що супроводжують його. 

Не обійшлося і без кумедних моментів, але їх тут є мінімум. Запам’ятався коротенький діалог:

– Що б ти сказав, якби ніхто не прийшов до тебе на похорон?

– Напевне нічого.

Найбільша інтрига у кінцівці. Вона є з одного боку цілковито абсурдною, з іншого – змушує задуматись. У якомусь сенсі стрічка має відкритий фінал і глядач може дати волю фантазії, у кого ж її немає – залишається тільки здогадуватися про істинний кінець цієї історії.

Фільм “Любов” не можна охарактеризувати одним словом. Хоч на перший погляд тут одна чітко визначена проблема, насправді це зовсім не так. Робота Міхаеля Ганеке неймовірно багатогранна і вражає своєю глибиною, таке кіно не залишить байдужим нікого. Тож подивитись її просто необхідно!