Завтра, 20 лютого, у Львівській філармонії відбудеться урочиста академія з нагоди 125-річчя від дня народження видатного українського композитора, громадського діяча, ректора Вищого музичного інституту ім. Миколи Лисенка Василя Барвінського. 

У ній візьмуть участь талановиті музиканти – професори та студенти Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка. Напередодні академії “Пошта” поспілкувалася з музикознавцем, професором цього музичного вишу Любов’ю Кияновською (на фото). У її доробку понад 30 публікацій про Василя Барвінського. Разом зі співрозмовницею ми намагалися зрозуміти, у чому ж геній цього талановитого композитора, його ім’я і творчість несправедливо забуті в Україні.

–Яку програму Львівська музична академія підготувала до ювілею видатного українського композитора?

– Програма, яку представимо завтра, складається з найважливіших творів композитора. Передусім це прелюдії для фортепіано у виконанні заслуженої  артистки України  Оксани Рапіти.  Власне у фортепіанних прелюдіях дуже чітко проявилася широта художніх інтересів Василя Барвінського, здатність по-своєму передати найрізноманітніші мистецькі враження і почуття в наймініатюрнішому і швидкоплинному з-поміж музичних жанрів. 

Прелюдії Василя Барвінського одразу ж після їх написання користувались таким успіхом, що не лише маестро Вітеслав Новак, празький педагог В. Барвінського, дуже схвально відізвався про творіння свого учня і виконував на сцені, але й концертуючі піаністи майже одразу після їх написання радо взяли прелюдії в репертуар, і вже у 1918 р. ноти були надруковані в Лейпцигу.

Камерно-вокальна творчість композитора буде представлена кращими студентами Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка. Пролунають такі твори: “Місяцю князю” на слова Івана Франка, “Щаслива будь”, “Вечором в хаті”  на слова Богдана Лепкого, та обробки лемківських пісень “Я не піду за Яська” і “Полетів бим на край світа”.

Секстет для фортепіано, двох скрипок, альта, віолончелі та контрабаса виконають відомі львівські солісти: Мирослав Драган (фортепіано), Василь Заціха (скрипка), Олег Лучанко (альт), Тарас Менцинський (віолончель), Назар Пилатюк (скрипка).

Наприкінці урочистої академії  звучатиме “Молитва” для камерного оркестру у виконанні Львівського камерного оркестру “Академія” під диригуванням ректора музичної академії – Ігоря Пилатюка.  Твір написаний Василем Барвінським у Сибіру. 

 – Саме “Молитва” посідає важливе місце у творчості композитора, чи не так?

– Він підсумовує весь шлях його творчості! Останні роки життя були трагічними для митця. Самого В. Барвінського в 1948 р. заслали на 10 років у мордовські табори, а його твори спалили на подвір’ї консерваторії за наказом партійного керівництва. Проте й у неволі в митця виник задум декількох творів, які після повернення із заслання в 1958 p. були ним реалізовані. Це, зокрема, його “лебедина пісня” – фортепіанний квінтет, із якого особливо популярною стала друга частина – “Молитва”. 

Василь Барвінський був прекрасним композитором і піаністом. Яких би жанрів не торкався у своїй творчості – камерно-інструментального, сольного, хорового чи симфонічного – він постійно залишався собою. Як музикант був глибоким ліриком, який умів доторкнутися ніжних і потаємних закутків людської душі.

– Чи не видається вам як музикознавцю, що творчість Василя Барвінського маловідома, а часами й позабута?

– Зважаючи на якість його творів, їх високий рівень, Барвінського надто мало популяризують. Це один із провідних українських композиторів. Якщо б такий талант народився, до прикладу, у Німеччині чи у Польщі, чи у Франції, то він був би всесвітньовідомий. Василь Барвінський виявився насправді дуже могутнім композитором, важливою творчою особистістю, яка не знайшла справжнього свого втілення. 

Адже композитор був репресований, відтак його творчість просто замовчувалася  і не включалась у програми. 

Сьогодні є виконавці, які справді дуже добре працюють із його творами. Найперше, це львівська піаністка, заслужена артистка України Оксана Рапіта, відомий львівський піаніст-соліст та концертмейстер, педагог  Мирослав Драган, львівський піаніст, професор Йожеф Єрмінь. 

Варто зазначити, що у Львові твори Василя Барвінського виконуються достатньо часто. Добре обіграні вони й у Тернополі та Івано-Франківську, а от в інших містах України до його творчості, на жаль, звертаються надто рідко. 

– А чи вивчають доробок композитора нині у музичних вишах?

– Творчість Василя Барвінського (іноді в контексті вивчення творчості інших західноукраїнських, галицьких та  закарпатських композиторів) входить практично у всі навчальні програми. Наскільки враховують творчість цього композитора на сході мені не відомо, можливо, це робиться лише на рівні простої згадки прізвища. Натомість, у містах західноукраїнського ареалу його творчість докладно розглядається.

До речі, у Дрогобицькому державному музичному училищі імені В. Барвінського проводиться конкурс його імені, а ще там докладно займаються вивченням творчості композитора. Багато для цього робить Євген Лемех і Володимир Грабовський, який видавав його листи та матеріали.  Та й я дуже часто звертаюся до його творчості під час викладання музичної літератури. Василь Барвінський є прикладом у музичній психології. Ліля Назар захистила кандидатську ди­сертацію на тему творчості Василя Барвінського. 

Олег Смоляк у Тернополі часто виступає ініціатором міжнародних конференцій стосовно творчості Василя Барвінського. Беручи участь у прес-конференціях у Німеччині та Польщі, завше включаю творчість і матеріали про постать Василя Барвінського як представника культури Галичини.

Велике зацікавлення у рамках міжнародного проекту викликали перекладені з німецької листи Василя Барвінського.  Зараз ці листи доступні в інтернет- мережі, і ними досить широко користуються. 

–  Поясніть, що особливого у творчості цього композитора, чим вона цікава?

– Василь Барвінський – композитор досить  типовий для свого часу, першої третини XX ст. У його творчості поєднуються різні художньо-естетичні напрямки: неоромантизм, неокласицизм, імпресіонізм та інші. Він митець, відповідний до свого часу і співмірний із такими світовими величинами, як Кароль Шимановський, Пауль Хіндеміт та інші. 

Просто цим композиторам більше пощастило із популяризацією, а от Барвінському – ні. Взагалі він справді винятково цікавий у своїй дидактичній творчості. Його твори для дітей високо оцінені у мистецькому світі, і не даремно вони видавалися і в Німеччині, і США, і навіть у Японії. Дитяча творчість композитора є дійсно унікальна за своєю вартістю, але також чудові його солоспіви, фортепіанна музика, яка надзвичайно багата. Василь Барвінський – це наш  український Клод Дебюссі, наш український Моріс Равель.

– Виходить, що у світі Барвінського знають, а в Україні – ні?!

– Знаєте, цей композитор – яскрава постать української культури. Барвінський здобув чималий світовий розголос, що вдається одиницям із національних митців. Його ноти друкували в провідних культурних центрах світу від низки європейських міст до Нью-Йорка й Токіо. 

Виняткова обдарованість, мистецька оригінальність виявляються в усіх сферах його творчості. Уже з першими творами композитора в галицьку музику прийшли сміливі, новаційні ідеї; палітра стильових барв збагатилася імпресіоністичними тонами. Та, прагнучи адаптувати в національну мистецьку систему європейські цінності, В. Барвінський завжди залишався вірним духу українського мистецтва, черпаючи натхнення з прадавніх джерел культури свого народу, як і С. Людкевич, не поділяючи ідей “експериментування задля експериментування”. 

Пропагуючи українське мистецтво й у своїй виконавській діяльності, він значну частину свого життя присвятив вихованню молоді, поглибленню професіоналізму музично-культурних кіл. Його твори, зокрема незрівнянні “Мініатюри” на українські народні теми, декілька разів перевидавалися в країнах Європи. Вагоме місце у творчій біографії В. Барвінського займала музично-критична праця (понад 120 статей, нарисів і рецензій). Довго замовчувана, його музика знову повернулася на концертну сцену. Найцінніша частина спадщини – камерно-інструментальні твори, у яких відобразились нові музично-стильові мотиви початку XX ст., солоспіви та камерні ансамблі.