Вже за десять днів, а саме 12 лютого, дізнаємося про переможців-номінантів найпрестижнішої в Україні премії – Шевченківської. У розділі “Публіцистика і журналістика” до 3-го конкурсного туру на здобуття національної премії 2013 року пройшов висуванець Асоціації українських письменників киянин Роман Коваль завдяки історичному нарису “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”.
У книзі розповідається про Михайла Гаврилка (1882 – 1920) – скульптора, художника, поета, творця і чотаря українських січових стрільців, начальника штабу Сірої дивізії Армії УНР, повстанського отамана, життя якого закінчилося трагічно. Восени 1920 року “большевики на двірці в Полтаві його живим вкинули до печі в локомотиві”.
Михайло Гаврилко був творцем бурхливої шевченкіани, вважаючи, що “кожне слово Шевченка-пророка паде, як стріла божого грому, ведучи в шалений бій найпалкіші серця найкращих синів України за неї”. Під час Першої світової війни, ведучи до бою чоту, сформовану з гуцулів та галичан, він звертався до Дажбога, щоб той охоронив його вояків, і до Сварога, щоб накидав на ворогів блискавок. Попри таку дивовижну для греко-католиків поставу, Михайло Гаврилко став одним з найулюбленіших старшин січового стрілецтва.
Видатний громадський діяч, прозаїк, поет і публіцист Юрій Липа колись хотів написати повість про цього видатного і незаслужено забутого чоловіка, але трагічна смерть письменника стала на заваді здійсненню цих планів. Тож книга Романа Коваля є спробою втілити мрію Юрія Липи, який вважав, що широке полотно пригод Михайла Гаврилка “викликало би більше цікавості, як не один західноєвропейський динамічний роман”.
У часи СРСР на ім’я Михайла Гаврилка було накладене табу, більшість його творів знищені. Однак і впродовж років незалежності ім’я видатного митця-воїна залишалося в забутті. Про нього не знали художники, скульптори, військові, історики, доктори наук, професори, академіки, журналісти... Біля Національної академії мистецтв у Києві встановили меморіальну дошку пам’яті репресованих художників, серед яких – Михайло Гаврилко. Свідомі українського державопоступу стверджують: якби українське суспільство знало про героїв часів Михайла Гаврилка, ми не мали б проблеми з розумінням боротьби УПА, яка стала наступницею повстанців Наддніпрянської України.
І от у 2011 році у Вінницькому ДП “Державна картографічна фабрика” виходить друком книга “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”. Працював над цим історичним нарисом письменник, краєзнавець, дослідник історії визвольної боротьби українського народу Роман Коваль. Він є автором та упорядником 44 книг, кількох циклів радіопередач та 9 документальних фільмів, 2000(!) статей у газетах, журналах, альманахах, історичних календарях, енциклопедіях України та української діаспори.
З нагоди висунення книжки “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” на Шевченківську премію у Львові, Рівному та Києві відбудуться творчі вечори письменника. Зокрема в нашому місті зутріч із Романом Ковалем запланована на вівторок, 5 лютого, на 19.00 у Львівському національному академічному театрі опери та балету
ім. С. Крушельницької. У вечорі візьмуть участь визначні діячі української культури: Василь Шкляр, Ігор Калинець, Віталій Ханко, Дмитро Степовик, Михайло Горловий, Василь Ярич, Віктор Рябов, Орест Скоп, Микола Грох та інші. Виступатимуть академічний хор Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької, фольклорні ансамблі, кобзарі.
Тоді ж відбудеться й львівська прем’єра двосерійного документального фільму “Стеком і шаблею” (тривалість 55 хвилин), створеного за мотивами згаданого історичного нарису. Авторами сценарію були Роман Коваль, Василь Портяк і Валерій Тетерятник. Режисерську та операторську роботи виконав Володимир Бондаренко, а в головних ролях знялися Володимир Пащенко, Сашко Кононенко і Віталій Сірий-Козак. У постановочних сценах взяли участь члени Товариства пошуку жертв війни “Пам’ять” (Львів) та Військово-історичної ГО “Бастіон” (Чигирин).
Музичним тлом для “Стеком і шаблею” стали твори Ігнатія Падеревського, Фредеріка Шопена, Йогана-Себастьяна Баха, Йозефа Гайдна, Кирила Стеценка, Гриця Лук’яненка та Валерія Тетерятника. У фільмі використані постановочні сцени, документальна хроніка Першої світової війни, висловлені думки експертів, подані кадри документальних фільмів. Події розгортаються в Полтаві, Миргороді, Петербурзі, Києві, Львові, Болехові, Кракові, Парижі, Фрайштадті, а також на Козацьких Хуторах, де народився Михайло Гаврилко. Про видатного митця у фільмі розповідають поет Ігор Калинець, мистецтвознавці Віталій Ханко і Дмитро Степовик, скульптори Михайло Горловий, Василь Ярич та Віктор Рябов, художники Орест Скоп і Микола Грох, історики Іван Головацький та Володимир Бойко, драматург Василь Портяк, краєзнавці Лариса Дармохвал, Галина Якимів-Скворій, Людмила Кучеренко, Іван Радковець, Роман Сколоздра, підприємець Олег Ситюк та онуки митця – Ярослав, Орест і Любомир Абрагамовичі.
А за кілька годин до творчого вечора у Львівській опері в актовому залі Львівського національного медичного університету
ім. Данила Галицького (вул. Шимзерів, 3, бічна вул. Пекарської) о 16.00 Роман Коваль та Василь Шкляр зустрінуться зі студентською молоддю. Окрім них, на зустрічі можна буде поспілкуватися з творцями фільму “Стеком і шаблею” – режисером Володимиром Бондаренком, співавтором сценарію Валерієм Тетерятником, виконавцем головної ролі Володимиром Пащенком, а також онуком митця – професором Орестом Абрагамовичем, який доклав величезних зусиль до виходу книги й створив цей двосерійний документальний фільм.
КОМЕНТАРІ | |
Василь Шкляр, письменник: |
Ігор Калинець, поет, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка: |
- Роман Коваль - фанат однієї теми чи, певніше сказати, однієї любові, однієї пристрасті, однієї вірності. Від книжки до книжки, від знахідки до відкриття ось уже понад десятиріччя він із винятковою наполегливістю оголює перед нами правду про українсько-російську війну 1917-1920 років. Проливає світло на одну з найдраматичніших сторінок вітчизняної історії, яку прагматично обачні дослідники досі якщо не перебріхують, то про всяк випадок оминають десятою дорогою. На формулярах величезної кількості архівних документів стоїть лише прізвище Коваля, тобто він один зацікавився ними за 90-95 років. Він живе в тій епосі, він відчуває живими отаманів Наддніпрянської України, людей святих і страшних водночас, на прикладах героїзму й самопожертви яких пізніше вчилися вояки УПА. | - Роман Коваль стає вістовим історії, зв'язківцем між поколіннями борців за волю України і нами, сьогоднішніми, та й прийдешніми також. Йому це дано, навіть велено: іди, шукай і знаходь! Історія визвольної боротьби українського народу першої половини XX століття - найбільш утаємниченої, суперечливої і жорстокої доби змагань за державність України - беззастережно відкриває йому свої героїчні сторінки. Особливо велику увагу приділяє Коваль у своєму дослідженні шевченкіані Михайла Гаврилка. Поринаєш в атмосферу боротьби, протистоянь і прагнень мистців прорвати сіті заборон навколо імені Кобзаря - і розумієш, чому кожна спроба українців відстояти своє, найдорожче, завжди викликала у влади таку жорстку реакцію і... страх. Тож "прочитайте тую славу" щирим і теплим серцем. |
Олесь Доній, народний депутат України, голова МО "Остання Барикада": |
|
Те, що зробив Коваль для відродження історичної правди про повстанський рух Наддніпрянщини, більше (в такому обсязі) не зробив жоден історик. Цей чоловік - "справжній донецький", бо хоч і народився у Горлівці, але батьки виховали його на культі Шевченка, портрет і Кобзар якого були сімейними реліквіями. Сподіваюсь, у цьому році Роман Коваль отримає заслужену Шевченківську премію в галузі публіцистики. Його книга про Михайла Гаврилка - це і повернення ще однієї мистецько-вояцької постаті в історію, і створення ще одного яскравого міфу. А яскравих міфів нам бракує. |