Етногурт “Cherry Band” подарував львів’янам дивовижний музичний вечір

Якщо незвичайного “миколаївського” вечора львівська погода і транспорт не були до вас прихильними, якщо ви вельми переймалися, чи не зашкодять бува ці перипетії приходу Чудотворця, то ваш маршрут неодмінно мав би пролягати через арт-кафе “Дзиґа”. Адже тут 18 грудня заспокоювали, зігрівали і дарували такий актуальний у цю пору року затишок хлопці та дівчата з етногурту “Cherry Band”. Гості запевняли: “Перед приходом Миколая – прийде “Cherry Band!”. І коли Миколай завітав до кожного по-особливому, то про те, що  передувало його приходу розповім докладніше. 

Під композиції молодого львівського етногурту можна танцювати, підспівувати, насолоджуватись незвичним аранжуванням, ну і звісно, чекати на Миколая. Невід’ємний атрибут етномузики – бандура – в поєднанні з популярною гітарою, надавали народним мотивам сучасного дихання. А “дихали” вони неповторним заворожуючим голосом вокалістки Насті Войтюк. Традиційні ритми відтворювали перкусія, джембе – західно африканський барабан, табла – індійський ударний музичний інструмент, дарбуку – старовинний ударний інтрумент, думбек – єгипетський барабан, в умілих руках Стаса Кириллова. А повноти і глибини звучання додавала бас-гітара Сергія Свірського. Співом та грою на бандурах вокалістку підтримували Марічка Бондалєтова, Юля Вінтюк та Іра Семенів. Такий синтез бандур з іншими музичними інструментами зацікавив переважно молодь. Завдяки старанню талановитих музикантів, що ламають стереотипи щодо народної музики, остання стає набагато ближчою і цікавішою не тільки для давніх поціновувачів, а й для тих, хто не проти додати до своїх плейлистів нетрадиційне віяння. За трохи більше року творчої діяльності гурт накопичив у своєму репертуарі  улюблені багатьом фольклорні шедеври та авторські роботи. Проте джерело натхнення для музикантів незмінне – невичерпні народні мотиви. 

Музика колективу “Cherry Band” переносить нас у час вишиваних сорочок, різдвяних вечорниць та сніжних зим із ніжним передзвоном дзвіночків на різьблених санях. Якщо ж ви не пригадуєте такого – можете безпосередньо долучитись та пройнятись атмосферою автентичного дійства, в яке занурює зворушливо-щемлива народна мелодія. Символічно, що таке свято відбувається напередодні не менш радісного та довгоочікуваного приходу чудотворця Миколая. 

Мотиви етноспіванок “Сиділа’м під грушкою”, “Купала”, “Майоран”, “Коломийка” милують слух звуками бандури, зачаровують мелодикою дівочих голосів. Такий своєрідний національний колорит гарно піднімає настрій і зігріває думкою, що не тільки навколишня реальність впливає на твій внутрішній світ, що не тільки реклама та мильні серіали формують наш культурний простір. Знаходиться тут місце і для живого, щирого, мудрого народного слова. І хай воно лунає з уст молодих дівчат, а не сивочолих старців, актуальність його не зникає, а примножується, бо адресоване молодим. Погодьтесь, недостатньо щебетати про красу солов’їної і брати приклад з чужоземних титулованих кумирів, витворюючи аж ніяк не те, що розбудить, стривожить сокровенне, на якому тримається нація. Зимові свята тільки починають крокувати Україною, і добре, що є альтернатива, яка не зводить містерію свят до споживацького кошика, а підносить на вершини духовного. Тож теплого і справжнього вам зимового свята!