У галереї “Леміш” до 14 грудня триває післяпленерова виставка українських і польських художників “Барви Розточчя”

Минулого тижня  (30 листопада) у львівській галереї “Леміш” (вул. Ставова, 7в) для показу відкрили експозицію робіт “Барви Розточчя”.  На презентацію виставки  з’їхалися усі 14 учасників  VI Міжнародного художнього пленеру, який проходив у липні в Томашові Любельськім (Польща). Серед них і організатор акції, польська художниця Маржена Мазурек-Єдрак, якій за роки існування заходу вдалося не лише зберегти його, але й  розширити як аудиторію учасників, так і географію виставок. 

Цьогоріч метою пленеру стало змалювання природи розтоцького краю, популяризації української історії, архітектури та мистецтва, збагачення культурних надбань і традицій через художню творчість. Ознайомлення з розточанськими теренами і їх пам’ятками надихнуло митців на створення полотен, котрі поодинці відображають суб’єктивну індивідуальну позицію, але в спільноті творять вагоме, об’єктивне свідчення побаченого, відтвореного крізь власні духовні грані. 

Яскрава барва, експресія мазка, мереживне плетиво кольорових нюансів, але водночас, спокій і гармонія панують у роботах Віктора Жмака і Маржени Мазурек-Єдрак. Тут і пейзажі, й натюрморти, і портрети – кожне із живописних полотен вабить кольором, загадковою грою ліній та спокусливо-витонченою манерою письма.

Цікаве відкриття пленеру – творчість Тамари Седак, молодої художниці з Рави-Руської, яка захопила своєю легкістю та авторською манерою виконання робіт. Вона дарує глядачам живі, чисті емоції, що проникають в душу. 

У полотнах знаного художника Кшиштофа Новака змальовані краєвиди оживають, набувають внутрішньої краси: кришталь водного плеса, бірюзова  пелена неба, витончена невинність берізок... Окремі, з любов’ю написані фрагменти природи, наповнені власним змістом і особливим характером.

Філософське трактування буття відобразив у своїх картинах Роберт Бартель, митець, що знається на психології людської природи. Бузково-прохолодна гама кольорів з акцентами світла наповнює глядача таємничим спокоєм.

Роботи художників Діаріуша Божика, Алойзи Осади, Вітольда Заґжевського виконані у різних живописних техніках, але мають схожість у кольоровій гамі, виборі сюжету, присутності романтично-ліричного настрою. Автори розкрилися у пейзажах, де домінують градації зеленого і рафінованість тональних перетворень.

Контрастно-яскравим колоритом позначені твори Малґожати Каплан та Конрада Гавліка. Їхньою метою є не просте відображення реальності, а власне трактування. 

Спокійними і пастельно-ніжними бачимо полотна Малґожати Кані. Ніби зіткані з туману, стовбури дерев, переплітаючись, створюють цікаві лабіринти, пронизані магічним світлом.

По-чоловічому могутньо постали кремезні дуби у творах молодого талановитого львівського художника Юрія Рябого. Простір неба домінує у його роботах і набуває золотавих ноток, котрі дихають теплом.

Мисткиня Тереза Пєтрас запалює  вогняною експресією квіткових сюжетів, створені нею картини просякнуті відчуттям святості храму природи.

Домінуючою темою у малярстві Ярослави Попович є також квіти. На пейзажних полотнах художниці вони співають соло. Кожен колір тут – окрема мелодія, що дзвенить під краплинами дощу.

Особливого звучання “водного” сюжету на власних полотнах досягає Пйотр Прибула – завдяки оригінальній манері і незвичному трактування. На перший погляд абстрактні композиції є не витвором уяви автора, а цілком фіксовані природні явища. Використовуючи чисті контрасти Пйотр заохочує глядача поринути у незвичайну круговерть його експерименту.

Ірміна Скорупска – художниця, котра дарує насолоду від бенкету кольорів, мелодією ліній. На тлі темніючого безмежжя зелено-чорного лісу постають каплиці, у стрімкому потоці вчувається розмова могутніх дерев, промені сонця вриваються у синє, чорне, зелене – і все разом творить калейдоскоп емоцій.

ДО ТЕМИ

Початком проведення пленерів став 2002 рік. Від самого початку їх ідеєю була промоція Розточчя з польської та української сторін. Тому серед  учасників першого заходу – “Транскордонного художнього пленеру – живопис” були тільки художники-представники цих країн. З часом через проблеми з фінансуванням пленер довго не проводився, і лише завдяки наполегливості Маржени Мазурек-Єдрак його відродили у 2007 році. Від 2009-го захід отримав теперішню назву і завдяки стабільній підтримці бурмістрів та староства Томашова Любельського відбувається щороку. 

Метою пленеру є не тільки промоція Розточчя з польських та українських теренів, відкриття незвичних, цікавих пам’яток архітектури та природних атракцій, але й інтеграція творчого мистецького середовища з художниками інших країн. Йдеться про обмін досвідом  і реалізацію нових цікавих культурних проектів для розвитку суспільства.