За що симпатизую галереї "Зелена канапа" - за її нездоланне тяжіння до усього мистецьки вартісного, що присвячене жінці, її оспівує або її хвилює. Винятком не стала і виставка "Б.О.А." живопису в техніці батику Анни Атоян, скульптури Ольги Пильник та колажу в пластику Беати Корн. Властиво, абревіатура з початкових літер імен трьох модерних художниць і мала би наштовхнути глядача - саме у "Зеленій канапі" цими днями слід шукати цікаву жінку.

Львів'янка Анна Атоян привертає чи не найбільше уваги. І нехай її живописні герої візуально дуже схожі на тих, яких Аня презентувала раніше (чи навіть є їхніми близнюками, але кинутими в інші життєві ситуації), роз­плутувати клубочки їхніх життєвих історій - заняття захопливе та з інтригою. "Акварельна фактура розпису по шовку, - пише про художницю у щойно виданому каталозі її робіт мистецтвознавець Наталка Космолінська, - ідеально збігається з ідеєю автора розмити межу між реальним і уявним світами. Обрана Анею Атоян стилістика - найближчого до нас в часі ретро 1930-х - допомагає зображенню набути достовірної інтимності листівки з сімейного альбому. І водночас тримає реальність на відстані певної умовності дії в умовному часі і умовному просторі. Цей вдало знайдений художницею прийом присутньої відсутності посилює кінематографічний ефект сприйняття творів". А ще Наталка Космолінська пише про те, що у всіх героїв Анни Атоян однаковий погляд - погляд людини, яка чекає на свою казку. Тобто внутрішній погляд кожного з нас, бо поки живемо - сподіваємося. І навіть коли на казку діждалися, очікуємо, що вона - неминуща.

Гарно доповнили експозицію модерні скульптурки Ольги Пильник. Руйнуючи уявлення про кераміку як про щось канонізоване, намагаючись пофантазувати або ж глянути на життя через призму кераміки як технології, молода художниця також собі не зрадила. Її дуже образні, якоюсь мірою гротескові чи іграшкові пухкий ангелик (робота "Хочу літати"), "Сторожовий кіт", "Солоденька" та інші твори - наче перенесені у "Зелену канапу" із "Глиняного раю" - виставки, яку керамістка представляла минулого року. Однак є цілковито новими роботами, які всі художниця створила цього року.

Як на мене, дещо дисонансно у загальній романтичній атмосфері звучить "мілітаристська" пластика Беати Корн, позначена печаттю техноло­гізованого та урбанізованого світу. Хоча, з іншого боку, можливо, це задум - тримати романтику, філософію та лірику на припоні.

Так чи інакше, накинути на плечі це художнє "Б.О.А." можна буде тільки до 2 листопада. Правда, на кілька днів раніше частина творів Анни Атоян та Ольги Пильник із цієї виставки поїдуть на фестиваль "Арт-Київ", що відбудеться у столичному Українському домі.