Маттіас Георг Кендлінгер, австрійський композитор, диригент і музикант, – про функції мистецтва, маніпуляції у суспільстві та любов до Львова

У рамках Міжнародного фестивалю сучасної музики “Конт­расти”, який відкрився вчора, відомий австрійський композитор та диригент Маттіас Ґеорґ Кендлінґер презентує львівській публіці свою першу симфонію “Маніпуляція”. Світова прем’єра відбудеться на сцені Львівської філармонії сьогодні, 29 вересня, о 19.00 за участю Симфонічного оркест­ру K&K Philharmoniker та K&K Opernchor. За диригентський пульт стане особисто автор. 

Напередодні важливої події “Пошті” вдалося поспілкуватися з маестро, який захоплено відгукувався про наше місто, його жителів та розповів про свою творчість і роботу з львівськими музикантами.

– Розкажіть, будь ласка, чому Ви вирішили писати свою першу симфонію на таку, погодьтеся, дивну тему?

– Ідея у мене виникла дуже давно після розмови з дідусем, який був учасником Другої світової війни. Він поділився спогадами того часу і розповів про свої відчуття. Найбільш дивною для діда тоді була необхідність стріляти в людей, про яких він нічого не знає і які йому не зробили нічого злого. Він називав цю необхідність “маніпуляцією”. 

Цей момент так врізався мені в пам’ять, що я майже весь час думав над дідовою ситуацією і, непомітно для себе, почав розвивати тему маніпуляції. 

– Невже вся симфонія лише про негатив? Адже музика також може маніпулювати людьми?

– Коли добре пригледітися, маніпуляція  – добра чи погана – всюди! Звичайно, не можу не погодитися, музика також впливає на нас і нашу свідомість. Це вже давно довели науковці і це чітко видно навіть на рівні хімічних реакцій! У тому досліді декілька склянок наповнили звичайною водою і над кожною із них відтворювали різну музику – від творів Моцарта до хард-року та хеві-металу. Після цього склянки із рідиною заморозили і оглянули через мікроскоп. Як же здивувалися дослідники, побачивши разючу відмінність у структурі льоду! У склянках, які “наслухалися” гармонійної та легкої музики, кристали були красиві, правильної форми, майже ідеальні.  А от тим, яким випали важкі стилі, не було чим похвалитися... Навіть більше, найдрібніші часточки льоду в цих посудинах були потворні, чимось схожі на ракові пухлини!

А тепер згадаймо курс біології: ми на 70 відсотків складаємося з води. Беручи до уваги такі досліди, задумайтеся, що стається з людьми і їх тілами під впливом музики!

– Скільки часу вам знадобилося для написання цього твору?

– Я його дуже довго обмірковував, але цей час не варто брати до загального підрахунку. А от компонував “Маніпуляцію” понад п’ять із половиною років.

– “Маніпуляція” – далеко не перший ваш твір, що розкриває суспільні проблеми та процеси. Чому беретеся до таких складних тем? Адже більшість сучасних композиторів пишуть переважно про прекрасне і високе, оминаючи гострі теми.

– Для мене це спосіб достукатися до людських сердець і свідомості. Адже завдання мистецтва – не лише розважати, цього замало! Чомусь ми забули, що воно має й іншу функцію – піднімати часом не надто зручні теми. Я не перший, хто таким чином привертає увагу до проблем у суспільстві. Були і попередники, зокрема, чого вартує мужній крок Шостаковича!

– Знаю, що ви не вперше у Львові. Як вам наше місто і як вас тут приймають?

– Мушу з приємністю зізнатися: Львів став моєю другою домівкою. Приїжджаю до міста дуже часто, бо переважну більшість репетицій із K&K Philharmoniker проводимо тут. До речі, коли проводжу прослуховування до цього оркестру, музиканти грають за ширмою, інкогніто, тобто обираю колег лише за професійність, техніку виконання і талант. А в підсумку чомусь виявляється, що дві третини складу K&K Phi­lharmoniker – львів’яни. Повертаючись до Львова: працівники митниці через це вже кепкують з мене, точні­ше із чималої кількості штампів у паспорті. Але мені така ситуація до вподоби, бо Львів прекрасний! Ваші люди відкриті для нового, вони з приємністю та захопленням приймають нас, а зали під час концертів просто переповнені. Європейці, для порівняння, більш стримані, їх складно зацікавити чимось новим, вони вимагають добре знаної класики – лише за таких умов захід буде фінансово успішним.

– Оскільки ви так полюбили наше місто, певно, маєте тут схованки, місця, де любите бувати?

– Звичайно, це жарт, але сховатися у вас можна в криївці, наскільки я знаю! А якщо серйозно, буваючи у Львові, неодмінно піднімаюсь на Високий замок. Це таке дивне місце, воно недалечко від центру, проте там можна усамітнитися, подумати, побути наодинці і привести думки до ладу. 

Ще однією особливою для мене локацією є храм святих Петра і Павла. Він чарівний, там дивовижна атмосфера, постійно грає добра класична музика. І мені імпонує його отець-настоятель. Чому? Бо ця людина – високодуховна, і я бачу, що він любить не церкву, як більшість, а Бога