З традиційної карнавальної ходи вулицею Гнатюка та проспектом Свободи розпочався минулої суботи IX Міжнародний фестиваль "Золотий лев- 2008". Бій барабанів, вогні, люди на ходулях та в барвистих костюмах, як завжди, зібрали величезну юрбу глядачів, мимоволі переконуючи, що є щось цікавіше, видовищ­ніше і більш вартісне у житті, аніж споглядання чужої боротьби за фінансові потоки та владу у вищих її ешелонах. "Золотий лев-2008", який наступного року відзначить своє двадцятиріччя, знову прийшов, аби зробити наше життя справді багатшим і яскравішим. Особливо зараз, коли багато хто втрачає віру в те, що реалії колись зміняться на краще.

28 вистав (з яких три - це львівські прем'єри ) упродовж тижня у незмінній площині "Класика - очима експерименту" покажуть колективи не лише з України, а й Грузії, Польщі, Австрії, Румунії, Росії, Узбекистану, Білорусі, Вірменії і Таджикистану. Що цікаво, цього року вперше у фестивальну програму включена вистава Львівського національного театру опери та балету імені С. Крушельницької - "Бал-маскарад" Верді покликаний дати фестивалю першу високу ноту та налаштувати гостей фестивалю на гарний настрій.

Для ширшого кола львів'ян такою першою нотою стало львівсько-польське вогняне шоу перед Львівською оперою та вулична вистава "Арка" Познанського Театру 8-го дня, яку уже знають та полюбили глядачі усіх найпотужніших фестивалів Європи. Вистава про мандрівників, біженців, утікачів, які - де б не були - несуть зі собою спогад про дім і несуть його не на сценічному майданчику, а серед нас усіх - була настільки видовищною, яскравою і зворушливою, що про кращий початок для "Золотого лева" годі було й мріяти.

Зрештою, як свідчать перші фестивальні дні, програму дійства (а цього року маємо до справи із фестивалем вистав, розрахованих не на вулицю, а на традиційну сцену) укладають вистави, на які щиро не шкода власного часу. Окремого слова вартують "Емігранти" С. Мрожека Тбіліського державного академічного російського драмтеатру імені О. Грибоєдова - одного з найстаріших на Кавказі театрів у постановці Іраклія Апакідзе - учня Михайла Томанішвілі та Роберта Стуруа, який здійснював постановку цієї вистави у різних театрах Голландії вже у третьому тисячолітті. Відчувши проблеми емігрантів на власній шкірі, режисер (який у виставі, до речі, виконує одну з ролей) зумів глибоко роз­крити психологію героїв, надати їм національного колориту. Хочеться сказати творцям вистави "Браво!". До речі, цю ж п'єсу поставив і зальцбурзький театр "Транзит", правда, свідком її "Пошта" не стала.

Краківський театр КТО привіз до Львова  ілюстрацію до "Останньої години Льва Толстого", і їхнє бачення видалося цікавим. Театр, який часто-густо за основне бере для своїх вистав рухи акторів, голос та музику й аж ніяк не багатослів'я, намагався не зрадити собі і в цій постановці. Зрештою, можна чимало говорити й про інші вистави, які є кращі й гірші, але випадкових наразі не було. Однак про це - в наступних числах "Пошти".

А поки що будучи єдиним театральним фестивалем, який взяло під свій патронат Міністерство культури та туризму , "Золотий лев" засвідчує - те, що він робить, і справді варте, аби цим гордитися і це знати.