У рамках “Віртуозів” у Львівській обласній філармонії відбувся концерт сучасної симфонічної музики. Цього вечора  під батутою польського диригента Войцєха Родека прозвучали симфонії Генрика Міколая Гурецкого та Івана Пахоти. 

“Цей музичний вечір став одною із кульмінацій фестивалю “Віртуози”, – поділився враженнями  Володимир Сивохіп, генеральний директор Львівської обласної філармонії. – Адже він показав поціновувачам музики лінію розвитку європейської класики від другої половини ХХ ст. аж до сьогодення”. 

Симфонія скорботних пісень

Організатором концерту виступив заступник керівника Генерального консульства Республіки Польщі у Львові Анджей Дрозд. 

Першою в залі львівської філармонії прозвучала всесвітньовідома “Симфонія жалобних пісень” польського композитора Генрика Міколая Гурецкого у виконанні Молодіжного академічного симфонічного оркестру “INSO-Львів”

Вона здобула світову славу лише через 15 років після написання – у 1992 році. Тоді композитор перезаписав твір і присвятив його людям, що втратили рідних та близьких під час Голокосту. Саме після цього твір Гурецкого отримав схвалення музичних критиків та комерційний успіх. 

Загалом, продано більш ніж мільйонний тираж платівки із “Симфонією жалобних пісень”. Це значно перевищило продажі інших записів симфонічної музики 20-го століття.

“Можливо, люди знаходять в цьому творі те, чого їм бракувало. Якимось чином мені вдалось обрати правильні ноти, аби передати їх втрату, я просто інстинктивно відчув, що їм потрібно, і вклав це в мою музику”, – сказав тоді здивований популярністю симфонії №3 автор.

Космічна симфонія

Другу частину вечора му­зичне товариство Львова очікувало з нетерпінням  – адже саме цього дня у рідних стінах дебютувала симфонія “Синтез” львівського композитора Івана Пахоти. Його, не зважаючи на вік, вже знають у світі як композитора, а його твори виконують у Швейцарії, Німеччині, Росії, США, Грузії, Азейбарджані та Туреччині. Вальтер Фельдман задля соло на альтовій флейті спеціально приїхав із Швейцарії, а вокальну партію мецо-сопрано  презентувала львів’янка  Лілія Нікітчук.

“Симфонія складається з п’яти частин: “генезис”, “структура”, “pro et contra”, “медитація” та “креація”, які зливаються воєдино і показують життєвий цикл та відображають процес світобудови. Космічна ідея була обрана мною для створення симфонії неспроста, адже в музиці ХХІ сторіччя симфонічні цикли така рідкість”, – так пояснив сам Іван Пахота концепцію цього твору. 

У творі можна почути як із початкового хаосу визволяється звук, що поступово набирає виразу, аби досягнути апогею слова, тим самим даючи початок наступному циклу творіння.

“Синтез”, як і попередні твори композитора, став якісним прикладом сучасної класичної академічної музики. 

Ганьба неандертальцям!

Разом з більшістю шанувальників музики, присутніх на концерті, я була в захваті від творів та їх майстерного виконання. Проте вразило інше. На жаль, деяким представникам львівської еліти сучасна класична музика видалась смішною і нудною. “Бомонду” було настільки не цікаво, що вони дозволяли собі у перервах між власним хіхіканням частуватись солодким та попивати “цікаві” напої прямо під час концерту у одній із лож залу Львівської філармонії. 

Соромно панове! Так і рвуться з уст вічні слова Ліни Костенко: “XX  вік!  –  а  й  досі  де-не-де трапляються  іще  неандертальці. Подивишся:  і  що  воно  таке? Не  допоможе  й  двоопукла  лінза. Здається  ж,  люди,  все  у  них  людське, але душа  ще  з  дерева  не  злізла.”