Апокриф мандрів Григорія Сковороди” різняться кардинально. Проте ті, хто вже прочитав книжку, незалежно від сприйняття написаного франківським майстром провокації, сходяться в одому – вона цікава, захоплива і .. вимагає продовження!

Володимир Єшкілєв пропонує читачам не звично-очікуваний канонічний життєпис просвітителя-гуманіста, а художній роман. Він вкотре вперто трактує малодосліджені сторінки української історії по-своєму, і результати його роздумів вражають. Пригодницька нитка, як не дивно, вдало зв’язує воєдино дві сюжетні лінії твору – счасну та історично-біографічну. 

“До нас дійшло так мало об’єктивної інформації про Сковороду: трохи його творів, декілька малюнків, листи учням, спогади Ковалинського – от і все, решта – нав’язані нам міфи. Я використав деякі документи того часу, які дотично стосуються цієї постаті, для реконструкції загальної картини у книжці”, – пояснює Володимир Єшкілєв. 

Письменник зізнається: йому сподобалось складати з різних деталей, віднайдених при підготовці роману, загальну картину того часу. Проте, це аж ніяк не завадило вплести у роман власні фантазії та уявлення про Сковороду-особистість. Образ головного героя оживає на сторінках, бо тут він схожий на кожного із нас, зі своїми пошуками та сумнівами. Єшкілєв пише про молодого Григорія – його ваблять мандри з їх пригодами, містичні вчення, таємні знання. І, як зазвичай буває: хто шукає – той знаходить! Під час подорожі Австрією та  Італією юнак, який на той час ще не став ані письменником, ані відомим філософом, потрапиляє у вир подій, що змінили політичну карту Європи.  Чимало пригод і ситуацій з роману здивують, або, можливо, навіть викличуть обурення читачів, але саме в цьому вся суть твору – Єшкілєв намагається відкрити Сковороду для пересічних людей, які не читали його філософських трактатів і готові сприйняти Григорія Савовича як особистість, а не як постать із сонму святих та недоторканих пророків.