"Підляшшя. Земля серед віч­ності" - так назвав виставку своїх світлин про рідний край відомий український письменник, науковець, публіцист і громадський діяч з Польщі Юрій Гаврилюк. Експозицію розгорнуто у фотогалереї Василя Пилип'юка у Львові.

Під час відкриття фотовиставки (другий зліва Юрій Гаврилюк)

Як наголосив один із органі­заторів цього заходу, голова правління Львівського обласного відділення Товариства "Україна-світ" проф. Богдан Якимович, в Україні ще не було фотовиставки про Під­ляшшя - крайній північно-західний терен зарубіжних українських етнічних земель. Давньоруські племена закладали там свої поселення ще до прийняття християнства. У Х - ХІІ ст. Підляшшя входило у склад Київського, з половини ХІІ до половини XIV ст. до складу Володимирського (Волинського) князівств. 855 років тому, в 1253-му, в підляському місті Дорогичині відбулася коронація князя Данила Галицького. Підляшшя межує з українськими історичними регіонами - Холмщиною та Берестейщиною, що на території Республіки Білорусь (Брестська область). Українців Південного Підляшшя у 1944 - 1946 роках примусили до переселення в СРСР, а тих, хто відмовився, у 1947 році в рамках операції "Вісла" комуністична польська влада виселила на західні і північні землі післявоєнної Польщі. Інша доля судилася Північному Підляшшю (нині Більський, Гайнівський і Сім'ятицький повіти Підляського воєводства, розташовані біля Біловезької пущі). Тамтешнє українське населення не було виселене, бо польська і совєтська влада його визнала ...білорусами, подібно, як і на Берестейщині. Тому нині це єдиний регіон так званого Закерзоння (Підляшшя, Холмщина, Надсяння, Лемківщина), який компактно заселений етнічними українцями. Там діє Союз українців Підляшшя, транслюються українськомовні теле- та радіопередачі.

Одним із організаторів руху українського національного відродження на Підляшші став випускник Яґеллонського університету в Кракові Юрій Гаврилюк, який родом з міста Біль­ська-Підляського. В 1983 році він заснував Українське підляське видавництво "Думка". Був редактором і видавцем журналу "Основа" та різних неперіодичних видань, співзасновником польськомовного бюлетеня "Krag" (1989-90). Працював у Центрі української науки і культури у Кракові (1991-93), секретарем голови управи Союзу українців Підляшшя (1993-1996). У 2001 році очолив редакцію журналу "Над Бугом і Нарвою", де працював від 1991 року. Співпрацює з редакціями українських і польських періодичних видань, зокрема київських часописів "Пам'ятки України", газетами "День", "Дзеркало тижня" та ін. Юрій Гаврилюк- член Національної спілки письменників України. Він автор збірок поезії, прози, публіцистики, упорядник збірників. Досліджує історію Підляшшя і його зв'язків з Україною, духовність земляків, що знайшло відображення в численних його наукових публікаціях.

Свої репортажі й художні нотатки Юрій Гаврилюк здавна доповнює власними фотоілюстраціями. За роки мандрівок українськими шляхами і путівцями по Підляшшю і Холмщині, Лемківщині й Надсянню у нього назбиралося багатенько чорно-білих і кольорових світлин сакральних і світських споруд, тамтешніх пейзажів. Окрім того, полюбляє фіксувати характерні постаті своїх земляків. Бодай частково оприлюднити цей сучасний фотолітопис допомогли друзі в Україні.

Крім майстрів художньої світлини і фоторепортерів, які дали високу оцінку роботам колеги з Польщі, на відкриття виставки "Підляшшя. Земля серед вічності" зібралися мит­ці, науковці, студенти, спрагнені відкрити для себе не так далекий, проте майже незнаний терен, де живуть підлящуки-українці.

"Про Підляшшя найбільше скажуть мої фотографії, - мовив зворушений теплим прийомом Юрій Гаврилюк. - Це особливий регіон на мапі Закерзоння, яке колись було заселене українцями, переважна біль­шість яких після Другої світової війни переселена в Україну або на західні й північні землі Польщі. Тому коли приїжджаю до Львова, то дуже часто зустрічаю людей, чиє коріння десь на Холмщині, Лемківщині чи Надсянні. На Підляшші ситуація зараз така, що національна ідентичність там тільки зароджується. Це дуже далека периферія, аж за Берестям. Берестейщина, яка тепер у Білорусі, також була  зачеплена українським націоналізмом. Там діяли "Просвіта", українські кооперативи, українські школи, а на Підляшші, там, за Біловезькою пущею, нічого такого по суті й не було. Тож доводилося моєму поколінню стати першопрохідцями, протоптувати національні стежки, щоби "язик до Києва завів". Але, на жаль, на тій дорозі дуже багато хащ, кущів. Проте, коли вже самостійна, незалежна Україна, можна друкуватися в українській пресі, інтернет-виданнях, можна також приїхати сюди зі своїми фотографіями. Років двадцять тому про таке не можна було навіть мріяти. Думаю, що швидше чи пізніше Підляшшя, інші закерзонські регіони в український інтелектуальний простір повернуть. Сподіваюся, що до цього приєднаються молоді українці з-над Дніпра, Дністра і Полтви. Деякі люди вже до нас приїжджають, цікавляться нами. Думаю, що і ця виставка буде поштовхом для тих, хто зацікавиться Підляшшям. Всіх тут присутніх запрошую на Під­ляшшя. Люди в нас при­віт­ні, гостинні, багато цікавих місць".

Поет Роман Лубківський у своєму слові торкнувся проблеми з'єднання української культури. З болем зазначив, що відсутність системної, цілеспрямованої далекосяжної державної політики призвела до того, що гинуть численні українські пам'ятки, в т.ч. зафіксовані Юрієм Гаврилюком.

"Очевидно, наша держава не скоро матиме такі програми, як мають наші сусіди-поляки, - сказав далі пан Лубківський. - Ми працюємо епізодично. В цих світлинах Юрія Гаврилюка є реальне життя, яке відходить. Тут є реальна Атлантида, яка вже тоне у споминах. Але є і той блиск надії, який дає право йому та його друзям, які живуть в інших наших українських місцях, творити не просто міф, а творити реальність. Бо українська культура буде сильна не лише міфотворчістю, а реаль­ністю, практицизмом".

Роман Лубківський закликав допомогти у виданні нових книг Юрія Гаврилюка, а цю фотовиставку передати для експозиції в інших областях, до Києва. Від імені присутніх побажав авторові: "Вселімо в нього ще більше сили, ще більше енергії, ще більше  впертості, тому що з цими якостями і ми будемо сильніші".

Захоплений експозицією фотовиставки, поет Ігор Калинець пригадав ще одного українського інтелектуаліста - поета Тадея Карабовича, який написав поему "Атлантида", що присвячена сусідній із Підляшшям землі - Холмщині: "Дійс­но, так само можна окреслити роботи пана Юрія. Я вже давно знаю його і його багатогранну творчість. Переглядаючи останні примірники журналу "Над Бугом і Нарвою", побачив там цікаві публікації про обділену увагою землю. "Щоб до якої нації належати, треба за неї воювати" - це є гасло пана Гаврилюка. Він воює за цю націю. Можливо, не за весь український народ, а за цю крихітну зем­лю, яка вже не належить Ук­раїні, але є від Бога українською і яку треба рятувати або принаймні зафіксувати на фотографіях ці її останні історичні переживання".

Для більшого підтвердження  Ігор Калинець процитував, як сам Юрій Гаврилюк коротко і влучно схарактеризував долю українців Підляшшя: "Ми на наш національний поїзд запізнилися і зараз блукаємо пероном. І менш чи більш вдало імі­туємо нашу національну приналежність. Можна сказати, що підляське українство - це ледве національний ембріон. Чи він народиться на білий світ? Можливо, це без крові й болю?"

"Ось це все розкриває суть цієї людини, - підкреслив Ігор Калинець. - Багато українців переживають за свій край, за той закуток, звідки вийшли, за ту малу батьківщину і за велику Батьківщину. Але не так багато є тих діяльних людей, які хочуть ще рятувати цю землю у той чи інший спосіб. Рятує він у багатьох справах, в т.ч. у цьому чудовому журналі "Над Бугом і Нарвою". Пан Юрій відчуває потребу так фотографувати, щоб нічого зайвого там не було. Дуже багато пам'яток архітектури: церкви, дзвіниці, хрести, а також пейзажі. Ці світлини надзвичайно чіткі, виразні і дуже добре промовляють до глядача. Фото доповнюють його статті й краєзнавчі матеріали. Навіть з одного числа журналу можна оцінити цю небуденну постать, і нам дуже приємно, що він сьогодні є серед нас і що ми можемо щось йому сказати добре, і він може відчути, що його праця недаремна".