11 цікавих фактів про письменника Любка Дереша

 Україна.

Люблю цю країну за те, що дала мені щасливе дитинство.

Література.

Виростав на науковій фантастиці, бойовій містиці, філософських жахах і ліричній “чорнусі”. Щось типу Фостера, Желязни, Баркера і Берроуза. Слава Богу, нічого з того зараз уже не читаю – було б страшно. 

Читачі.

“Уже не довіряє людям, але ще не втратив віру в життя” – такий мій читач.

Мандри.

Нізащо не відвідав би країну, де її гостей змушують їсти м’ясо, бо ж я – вегетаріанець. Але мені хотілося б ще раз побувати в Індії.

Спорт.

Спорту я не люблю. Вважаю це аморальним заняттям. Він є формою самолюбування. Як на мене, спорт і підтримання здоров’я –  різні речі. 

Дозвілля.

Тиша, природа, робота на землі – у такий спосіб мені вдається якнайкраще відпочити. А ще звук: лекція, книга, музика. Або – просто пройтися. 

Жінки.

Голос – ось, що при першому знайомстві з жінками привертає мою увагу.  

Ввічливість.

Я занадто часто вживаю слова “дякую”, “вибачте”, “будь ласка”. Іноді нудить від самого себе.

Відвага.

Не вважаю себе сміливим, радше навпаки – малодушним. У кризовій ситуації можу зрадити всіх, через що боюсь сам себе. Найекстремальнішим своїм вчинком вважаю смертельну дозу аконіту, прийняту на пару з йогом-отрутотерапевтом у Гімалайських горах.

Життєві правила.

У мене є свої принципи. Ніколи б не дозволив собі забрати жінку в друга, не захистити слабшого, зневажити старшого. Це те, чого я з усіх сил намагаюся не робити, але, як відомо, людина слабка, і на щось здатна тільки за милістю Божою. 

Життєве кредо.

Усе минає. І це теж.