У галереї сакрального мистецтва “Iconart” триває виставка ікон художниці-аматора “Сад Гетсиманський”

Ольга Ноженко належить до людей, життя яких ще від народження сповнене чималими труднощами та нелегкими перипетіями. У київському пологовому будинку мати-одиначка відмовилася від дитини. Цим немовлям й була Ольга – інвалід 2-ї групи з дитинства. Перші п’ять років її життя – це столичний дитбудинок “Берізка”, далі – переїзд до дитбудинку №1 м. Львова. 

1991-го дівчинка розпочала навчання у Добромильській спеціальній школі-інтернаті для дітей із вадами розумового розвитку, де виявила здібності до малювання. З того часу її життя змінилося, увесь вільний час вона присвячує малюванню, основна тематика її творів – сакральна.

Ольгу Ноженко вважають справжньою знахідкою, адже те, як вона малює, вражає не лише пересічних людей, але й визнаних майстрів. Дівчина, яка ніколи не брала уроків живопису чи рисунку, малює з неймовірною деталізацією та виводить цікаві профілі людей. Таке, направду, може дозволити собі лише той, хто добре знає анатомію.

Роботи художниці-аматорки переважно зображають сцени зустрічей Ісуса зі своїми учнями. Дивлячись на них, мимоволі видається, що Ольга наче була присутня там, у колі святих чи за спиною у Христа. Не кожен професійний художник зможе так реалістично відтворити незліченну кількість складок на одязі та ще й так, щоб під ним відчувалося людське тіло!

Коли мистецтвознавці вдавалися до аналізу робіт Ольги Ноженко, скажімо, прискіпливо роздивлялися, як намальовані руки, частини обличчя, висновок був несподіваний: таке враження, що рукою Ольги малює Святий Дух.

“Пояснювати мотивацію і способи її малювання виключно психологічними чи побутовими обставинами є не цілком коректно. Бо, чи можна вважати сильний “внут­рішній голос” наслідком недуги? І, чи індивідуальний шлях прозріння у справжньому містичному сенсі, повинен підкорятися якимось єдиним правилам поведінки людини? Мисткинею “рухає” фанатична відданість християнським істинам, і виражаючи в цих питаннях свою моральну позицію, вона розширює діапазон засобів. При цьому зберігається роль містичного світла, яке для Ольги залишається більш, ніж символічним. Це один із важливих ідентифікатів творчої унікальності цієї авторки, зарядженої глибинними проявами духу”, – каже мистецтвознавець Роман Яців. 

Зараз у львівській галереї сакрального мистецтва “Iconart” представлено виставку ікон Ольги Ноженко “Сад Гетсиманський”. Тут виставлено лише незначну частину доробку мисткині. Щороку Ольга продукує близько трьох сотень робіт, частина яких виставляється, а іншу вона – дарує. 

“Творчість Олі пронизана чаром нерукотворності. Пригадую вислів світлої пам’яті Євгена Лисика: “Ходжу виставками і бачу тонни фарби”. Про Олю такого не скажеш. І це не тільки тому, що вона ощадно, я би навіть сказала, сакрально, відноситься до матеріалу. Є щось таке в її роботах (можливо, присутність світла), що хочеться приглядатися до них, смакувати. Спочатку вражає загальна композиція, колорит, деталі. Потім починаєш застановлятися: а як це зроблено? Зникає відчуття паперу, фарби, олівця. Залишається: вираз очей, шовкові кучері Христа, важкі складки одягу, зморшкуваті, як яблука, лиця старців”, – каже львівський іконописець Іванка Крип’якевич-Димид.

Побачити роботи Ольги Ноженко із виставки “Сад Гетсиманський” можна у галереї “Iconart”, що на вул. Вірменській, 26.