«7 днів і ночей з Мерилін» – стрічка Саймона Кертіса, що присвячена одному тижню із життя Мерилін Монро. Саме цей невеликий фрагмент її біографії послугував сюжетом для кінокартини британського режисера. Фільм знятий за книгою Коліна Кларка «Принц, танцівниця і мій тиждень з Мерилін», де автор детально розповів про проведений тиждень із найбажанішою жінкою планети, живою легендою Голлівуду і вічною загадкою – Мерилін Монро. 

В основу сценарію фільму «7 днів і ночей з Мерилін» покладені невідомі записи зі щоденників Кларка, який у 1957-му працював одним із асистентів на знімальному майданчику комедії «Принц і танцівниця», де головні ролі виконували кінозірки 1950-х – Мерилін Монро та Лоуренс Олів’є. 

Монро – найбажаніша акторка, справжня зірка. Їй дозволено все, а що не дозволено – те завжди пробачали. Вона запізнювалася на зйомки, або ж узагалі не приходила, та – байдуже. «Прийми умови Мерилін, інакше вона тебе доконає», – говорили у неї за спиною. І правила Монро приймали усі. Жінки – заздрять, чоловіки – захоплюються: ось так можна найбільш влучно охарактеризувати Мерилін.

Та фільм «7 днів і ночей з Мерилін» відкриває глядачеві нову Монро, зовсім не таку, якою ми звикли бачити її на телеекранах. Найвідоміша блондинка постає перед глядачем невпевненою у собі, сором’язливою та дещо скованою. Мерилін потребувала підтримки, порад та упевненості в тому, що вона таки хороша актриса. «Ти –велика акторка. Вір у себе, вір у свій талант», – запевняла Монро її помічниця Пола. Мерилін була щирою, чутливою і дуже чесною акторкою. Вона ніколи не гратиме роль, якщо не відчуватиме свою героїню. Це й було основною причиною усіх конфліктів на знімальному майданчику. Проте, коли у Мерилін усе виходить – більше у кадрі немає на кого дивитися. Це визнавали навіть її вороги.

Незважаючи на її платиновий вигляд та образ кокетливої серцеїдки, в душі Монро залишалася наївною та вразливою. Це була не «міс Монро», а просто Мерилін, якій хочеться втікати на побачення з молодим хлопцем, купатися у заборонених місцях, милуватися природою і гратися у хованки із журналістами. Їй зовсім не потрібно, щоб її кохали усі – лишень один, той, якого вона шукала усе життя. «Яка з мене богиня?! Я хочу, аби мене любили як просту дівчину», – казала Мерилін Монро.

«7 днів і ночей з Мерилін» – це не лише розповідь про короткий роман актриси та асистента Коліна Кларка, а щось значно глибше – історія, в якій недосвідчений юнак зміг розгледіти просто жінку у великій зірці кіно.  

Актриса Мішель Вільямс, попри зовнішню несхожість із Мерилін Монро, чудово зобразила відому блондинку, майстерно скопіювавши її міміку, сміх і поведінку. Можливо, Мішель Вільямс, як нікому, вдалося наблизитися до суті тих подій й передати всю трагедію її виставленого на показ життя. Вільямс вдається розповісти історію однієї жінки, яка мріяла про те, щоб її прийняли такою, якою вона є насправді.  

Голлівудські кінокритики не втомлюються писати, що це один із тих численних фільмів, які привертають увагу до Мерилін Монро. Та це радше навпаки – постать Монро привертає увагу до самої стрічки, її історії та акторів.