“ВМХ: повість про велосипед без сідла” – така повна назва твору новоспеченого прозаїка, яку, до слова, львів’янам уже представляли восени. Цього разу організували зустріч читачів, літературних критиків та самого автора.

Головний персонаж повісті – чоловік, який досягнув значного кар’єрного успіху. Всі його здобутки починаються зі Львова. Власне, описом міста Лева починається і сама повість. Як розповів Сергій Герман, з таким зачаруванням і любов’ю він міг описати тільки Львів, адже куди б не закидало його життя, саме це місто є для нього найріднішим. 

“…Та чи можна назвати успішною людину, яка досягла піку самотності? Діти, жінки, друзі... Політика, бізнес, гроші... Пошуки порозуміння і любові... Це все – життя, яке триває у горі та радості. У романі йдеться про події 2004-го та опісля, про Київ і Львів. Автор впорався з темою, не провалюючись у журналізм. Роман називають хорошою “чоловічою” прозою, якої так бракує сьогодні”, – йдеться в анотації до “ВМХ: повість про велосипед без сідла”.

Варто сказати, що на зустрічі в “Кабінеті” звучали цікаві дискусії щодо ідеї художнього твору, яка є домінантною і динамічною у сюжеті. Чимало з присутніх дотримувалися тієї думки, що найбільше повість присвячена Помаранчевій революції, яка, до речі, жодного разу не була названа у творі. Інші ж наполягали, що історичні події 2004-го – всього лиш тло, на якому розгортається історія про справжню чоловічу дружбу. А ще – про любов, людські взаємини. Це історія про те, як, незважаючи на різні обставини, “тиснути на педалі життя”. 

Не менш суперечливим було питання про жанр цієї книги. Де­хто казав, що твір Сергія Германа – роман, а хтось – що повість. Однак літературна полеміка – цілком здорова ситуація, яка якнайкраще засвідчує, що “ВМХ: повість про велосипед без сідла” цікава як для прочитання, так і для обговорення. Саме на цьому зійшлися усі присутні на творчому вечорі.