Приурочена ця смілива спроба (до речі, не перша – тут вже давно успішно діє недільний кінолекторій) оживити ці похмурі мури дещо незвичному ювілею – 40-річчю одного з експонатів музею,  тісно пов’язаного з початком масових арештів представників української інтелігенції. Ювіляркою стала книжка – самвидавівська збірка поезій Василя Стуса “Зимові дерева”, подарована автором Ірині Калинець 9 січня 1972-го під час лікування у прикарпатських санаторіях. Цей львівський перід біографії Стуса відомий своєрідним “дисидентським вертепом”, що ілюстрований світлинами, на яких зафіксовані у колядницьких строях: Михайло Горинь, Стефанія Шабатура, Ірина Калинець, Марія Гель, Олена Антонів, Марія Савка-Качмар, а також – серед різдвяного товариства – і сам Василь Стус. 

Пучечок нерозпуклої верби, символ тих Стусівських зимових дерев, передаваний з рук у руки тими, хто знав Стуса та спілкувався з ним колись, і хто щось хотів сказати усім присутнім тут тепер словами його пронизуючої, трепетної поезії, запрошував до щирості та відвертості. Поет Ігор Калинець спогадами розбудив історію про те, як збірка уникнула арешту, бо виявилась не проштампованою кадебістським функціонером. “Видно, вчасно Ірина десь заховала”, – сумно прокоментував колишній дисидент. Решту книг, конфіскованих в часі арешту, почали повертати щойно у 1990-х, і всі вони тавровані штампом КДБ. Іванна Крип’якевич проілюструвала віршами приязні, дружні стосунки Василя Стуса та відомого київського диси­дента Івана Світличного. Знаний львівський митець Марія Савка-Качмар згадала про свої тодішні “відпровадини” з Василем, схвильовано зазначивши, що від частих оповідей про цей випадок він з плином часу став втрачати свою виразність. А також про незабутню першу зустріч із Стусом на похороні убитої спецслужбами Алли Горської, коли поет закипав гнівом, і його “душа яріла – не ридала”.

І ось чорна тінь хреста зникає, перетворюючись на світлу хресну дорогу, викладену збірками поета, свічечками та білими галузками зимових дерев.

Підхопивши вервечку спогадів, читання продовжили молоді актори Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса, поети, барди, музиканти, завершивши зустріч з поезією Василя Стуса спільною молитвою. Образ відродженого з попелу птаха знайшов своє продов­ження серед решти творчих учасників – програму читань вдало доповнював своїм майстерним виконанням творів світової музичної класики львівський струнний квартет “Фенікс”, створюючи відповідне емоційно-психологічне тло для сприйняття поезії, пропущеної через серце, зболену душу та обірване життя.